Людмила Филипович, провідний науковий співробітник відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Григорія Сковороди Національної Академії Наук України, розповіла про вплив війни на протестантське середовище в Україні, відображаючи глибокий розрив, який відбувся не тільки на рівні ідей, але й у практичній діяльності церков.
Джерело: adventist.ua
Людмила Филипович, визнаний експерт у галузі релігієзнавства, поділилася своїми спостереженнями щодо впливу війни на протестантське середовище в Україні. Вона зазначає, що повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році стало шоком для релігійних організацій, особливо для протестантів, які не звикли до конфліктів зі своїми віровизнаннями.
Филипович відзначає, що ідеологія євразійства, яка раніше об’єднувала протестантів СНД, поступилася місцем розриву зв’язків з російськими структурами після 2014 року, а особливо після військового вторгнення 2022 року. Це призвело до переривання не тільки інституційних, але й особистих зв’язків.
Вона також зазначає, що протестантські церкви в Україні рішуче засудили війну, вказавши на агресора і його жертву. Відсутність підтримки з боку протестантів Росії спричинила формування антиросійських настроїв та патріотичних орієнтацій серед українських протестантів.
Филипович підкреслює, що сьогодні протестантське середовище в Україні є неоднорідним. Деякі активно підтримують Україну, моляться за перемогу, воюють або волонтерять, тоді як інші займають більш стриману позицію, виправдовуючи війну людськими гріхами.
Важливою частиною діяльності протестантських церков стала гуманітарна допомога. Вони організували вивіз людей з небезпечних районів, надавали психологічну підтримку, допомагали з переправою родин за кордон, забезпечували ліками та продуктами харчування.
Филипович звертає увагу на високу структурованість та дисципліну протестантських громад, які ефективно діяли в умовах катастрофи. Завдяки міжнародним зв’язкам, церкви отримували значну гуманітарну допомогу.
Читайте також:
На закінчення, Филипович підкреслює, що протестантські церкви продовжують адаптуватися до нових викликів, включаючи потребу в нових лідерах, зміни в складі громад та використання нових євангелізаційних практик.
