Відбулися дві глибоко символічні події — міжконфесійні молитовні сніданки в Херсоні та Обухові, які стали виявом єдності, сили духу та непохитної віри українського народу у найтяжчі часи.
Джерело: vsirazom та obukhivrada
Херсон: молитва з бомбосховища
14 квітня у Херсоні, попри постійну загрозу обстрілів, відбувся міжконфесійний молитовний сніданок прямо в бомбосховищі. Захід організувала Херсонська обласна військова адміністрація спільно з Радою Церков. У спільній молитві за Україну, її народ і майбутнє зібралися представники влади, духовенства, військові, волонтери, громадські діячі. Ведучим заходу став Руслан Кухарчук, голова руху «Всі разом», який наголосив на необхідності духовної єдності та збереження моральних основ.
Захід відкрився молитвою «Отче наш» і хвилиною мовчання за загиблими. Програма включала шість потужних молитовних блоків: за захисників, народ, владу, громадянське суспільство, сім’ї та окуповані території. У молитвах брали участь представники різних християнських конфесій — протестантських, католицьких, православних, а також діячі культури та представники адміністрації. Особливо зворушливим став духовний гімн, що завершив офіційну частину події.
Обухів: тиша, що говорить гучніше за слова
На молитовному сніданку в Обухові зібралися ті, чия присутність вже є подвигом: мами, які втратили синів, дружини, які чекають з війни, військові, які пройшли пекло, священики, що тримають молитвою цю землю, волонтери, які щодня служать життю.
Цей ранок був про тишу між словами, про погляди, повні сліз, про руки, що тримали одна одну — не зі звички, а з болю і любові. Саме так проявляється справжня єдність: у мовчанні, яке не потребує пояснень, у кімнаті, де багато болю, але ще більше — надії. У кожній молитві, у кожному «дякую», присутній Бог. Бо Перемога — це не тільки про фронт, а й про віру, що живе всередині. Це коли війна вже не має місця в серцях.
Обидва молитовні сніданки — в Обухові та Херсоні — стали виявом того, що справжня єдність, любов і віра не залежать від обставин. Вони живуть у спільній тиші, у молитві, у подяці, у простому людському співпереживанні.
Ці зустрічі показують, що Перемога України народжується не лише на фронті, а й у таких ранках — у спільному диханні, підтримці й непохитній надії. Вона починається там, де Господь — не десь далеко, а посеред нас.
Читайте також:
