17 вересня в Україні відзначають День усиновлення — дату, яка виходить далеко за межі формального календаря. Це нагадування про тисячі дітей, які й досі залишаються без родини. Усиновлення, кажуть експерти, є не лише особистим вибором окремої сім’ї, а й важливим індикатором соціальної політики держави та зрілості суспільства.
Джерело: Укрінформ
«Казка про мишок і ховрашка»: голос дитини
Відома психологиня Галина Бевз наводить приклад шестирічного хлопчика, якого після років у неблагополучній сім’ї влаштували до прийомної родини. Через пів року дитина склала казку: у ній Ховрашок, позбавлений дому, переходив від одних «Мишей» до інших, не знаючи, де знайти справжнє місце. Ця алегорія демонструє головну істину — жодна інституція не здатна замінити тепло й стабільність сім’ї.
Чому інтернати шкодять
За словами науковців, інтернатна система формує у дітей серйозні психологічні й соціальні травми. Дитина без батьківського догляду часто має затримку розвитку, проблеми з адаптацією та руйнування емоційних зв’язків. Як зазначає доцент Ужгородського університету Оксана Смук, «дитина в інтернаті втрачає здатність будувати довірливі стосунки, адже позбавлена щоденної уваги й любові».
Європейський досвід
У більшості країн ЄС інтернати давно замінені сімейними формами виховання: прийомними чи патронатними родинами. У Норвегії, Данії, Швеції чи Фінляндії діти, які втратили батьків, одразу потрапляють у сімейне середовище. У країнах ісламського світу поширена модель «кафала» — форма опіки, що гарантує дитині турботу, але зберігає її право знати своє походження.
Українські реалії
Станом на початок 2022 року понад 100 тис. дітей в Україні виховувались в інтернатах. При цьому 90% з них мали живих батьків, позбавлених прав чи неспроможних виконувати обов’язки. Лише тиск ЄС та ухвалена у 2024 році державна стратегія деінституціалізації змусили Україну активніше розвивати сімейні форми опіки.
Зараз в Україні 14 679 дітей перебувають на обліку для усиновлення. Понад 10 тисяч із них — підлітки або діти з братами і сестрами. Усиновлювачі ж найчастіше прагнуть взяти малюків до 6 років.
Експертка Дар’я Касьянова наголошує:
«Люди хочуть маленьких дітей, в ідеалі — сиріт героїв, які загинули за Україну. Але більшість підлітків і соціальних сиріт залишаються без уваги».
Директорка Київського обласного центру соціальних служб Наталя Ібрагімова додає:
«Усиновлення — це не ринок. Не можна обирати дитину, як товар. Це завжди — відповідальність і любов».
Попри бар’єри — від бюрократії до стереотипів, — саме суспільство визначає, чи стане дитина «чужою» або «своєю». Усиновлення — не лише документ, а шанс дати дитині відчуття дому й приналежності.
Читайте також:
