У столиці США відкрилася унікальна фотовиставка, що висвітлює масштаби російського вандалізму проти релігійних споруд в Україні, викликаючи широке міжнародне обурення.
Джерело: holosameryky.com
Вашингтон став місцем, де світовій громадськості представлені фотографії, які беззаперечно свідчать про варварські дії Росії проти віри та духовності в Україні. Виставка “Зруйновані храми України” відкрилася на тлі Українського тижня, що проводиться в американській столиці, з метою привернення уваги до жорстокості російської війни.
Серед експонатів – зображення хрестів, що лежать серед руїн, та ікон, що зазнали пошкоджень від обстрілів, що є тихими свідками знищення майже п’ятисот українських храмів, монастирів, мечетей та синагог. Ці фотографії розповідають про безмежну цинічність і жорстокість російського вторгнення, яке не щадить ні віруючих, ні місця їхнього поклоніння.
Віктор Єленський, голова Державної служби етнополітики й свободи совісті, підкреслив, що виставка руйнує міф про те, що Росія нібито захищає “традиційні цінності” і духовність. Насправді, як показують фотодокази, Росія веде війну проти свободи віросповідання та духовних цінностей.
Андрій Тищенко, старший єпископ Українських Християнських Церков “Нове покоління”, зазначив, що російські атаки на церкви свідчать про боротьбу не лише з фізичними спорудами, але й з моральними цінностями, які вони представляють. Він висловив переконання, що віряни чітко розрізняють добро від зла і засуджують агресію РФ проти України.
Владика Борис Ґудзяк, під час відкриття виставки, наголосив на символічному значенні руйнування церков, які є важливими для духовного життя громад. Він звернув увагу на те, що ця війна, благословлена московським патріархатом, є відображенням диявольської цинічності та бездушності.
Денис Сеник, дипломат, поділився особистою історією про те, як російські церковники освячують зброю, що використовується проти мирних українських міст, тим самим підтримуючи військові злочини своєї країни.
Читайте також:
Виставка “Зруйновані храми України” не лише викликає глибоке обурення, але й служить нагадуванням про необхідність захисту релігійної свободи та духовних цінностей в умовах війни. Вона показує, що віра та надія на відродження залишаються непохитними навіть у найтемніші часи.
