10 червня 2025 року Деснянський районний суд Києва виніс рішення, яким визнав «фактичні шлюбні відносини» між двома чоловіками — Зоряном Кісем, першим секретарем українського посольства в Ізраїлі, та громадським активістом Тимуром Левчуком. Про це повідомила громадська організація «Інсайт», яка просуває ЛГБТ-інтереси в Україні.
Рішення суду ухвалене в межах президентської ініціативи “Встановлення фактів, що мають юридичне значення”, — у цьому випадку йдеться про підтвердження спільного проживання «однією сім’єю». Аргументами стали спільний бюджет, проживання, придбане майно, тривалі стосунки та особисті зобов’язання між двома чоловіками. Суд опирався на ст. 21 Конституції України (що гарантує рівність прав) і практику Європейського суду з прав людини.
Однак з погляду християнської етики це рішення є не просто юридичним прецедентом, а глибоко тривожним знаком духовного та морального зміщення у суспільстві.
Християнський аналіз і загрози:
-
Знецінення біблійного розуміння шлюбу
Бог створив шлюб як союз між чоловіком і жінкою (Буття 2:24). Визнання одностатевих союзів як «сімейних» порушує цей фундаментальний принцип, підриваючи моральні основи, на яких тримається суспільство. -
Небезпечний прецедент для майбутнього законодавства
Хоча поки не ухвалено закон про одностатеві шлюби чи партнерства, це судове рішення створює юридичний прецедент, який може використовуватись для подальшого лобіювання відповідних змін у сімейному праві України. Це відкриває двері для розмиття понять «шлюб» і «родина». -
Вплив на молодь
Такі рішення легалізують і нормалізують поведінку, яка у Святому Письмі названа гріховною (Римлян 1:26–27), і створюють виклики для віруючих родин, освітніх закладів і церков, які навчають згідно з біблійними цінностями. -
Порушення свободи совісті та віросповідання
Надання юридичного статусу таким союзам у майбутньому може призвести до переслідування християн, які не згодні визнавати або обслуговувати такі пари, як це вже відбувається у низці західних країн.
Християнська спільнота України закликає владу не ігнорувати морально-етичні орієнтири більшості громадян і не легалізовувати практики, які суперечать природному закону та Божому задуму про людину, родину й шлюб. Повага до кожної особи не має означати руйнування базових духовних цінностей.
Читайте також:
