Дама Сара Маллаллі офіційно вступила на посаду архієпископа Кентерберійського, ставши першою жінкою на чолі Церкви Англії та всієї Англіканської спільноти.
Джерело: Christian Post.
Урочиста інтронізація в Кентерберійському соборі
Церемонія відбулася у середу в Кентерберійському соборі. Хоча юридично повноваження вона отримала ще в січні, саме ця служба ознаменувала початок її публічного служіння на посаді.
64-річна Маллаллі під час проповіді згадала свою юність:
«Та підліткова Сара, яка довірила своє життя Богові, ніколи б не могла уявити майбутнього, яке її чекало, і тим більше служіння, до якого я нині покликана».
Вона також звернула увагу на відсутність деяких представників світової англіканської спільноти через воєнні конфлікти.
«Ми безперестанку молимося за них і за всіх, хто живе в охоплених війною регіонах світу — в Україні, Судані та М’янмі, щоб вони відчули Божу присутність, так само як молимося про встановлення миру».
Архієпископ наголосила на необхідності надії навіть у часи глобальної нестабільності:
«Ми покликані довіряти, що для Бога немає нічого неможливого, навіть коли у світі так багато того, що робить надію неможливою».
«Є надія, бо ми здійснюємо цю подорож разом із Богом. Ми не несемо тягар покликання власними силами, а лише благодаттю і силою Божою».
Шлях від медсестри до духовного лідера
До служіння Маллаллі працювала медсестрою та доглядала онкохворих. Священичий сан вона отримала у 2001 році, а з 2018 року була єпископом Лондона.
Архієпископом Кентерберійським її обрали торік у жовтні після відставки попередника — преподобного Джастіна Велбі.
Суперечки всередині англіканського світу
Обрання Маллаллі викликало гостру реакцію серед консервативних кіл Англіканської спільноти — як через її прогресивні богословські погляди, так і через принципове заперечення деякими віруючими жіночого духовного керівництва.
Серед критиків — організація Global Anglican Futures Conference (GAFCON). Голова Ради примасів GAFCON архієпископ Лоран Мбанда заявив:
«Церква Англії обрала лідера, який ще більше поглибить розкол у вже поділеній спільноті».
Він також поставив під сумнів роль архієпископа Кентерберійського як об’єднуючої постаті для світового англіканства:
«Протягом понад півтора століття архієпископ Кентерберійський був не лише предстоятелем Англії, а й духовним і моральним лідером Англіканської спільноти».
«Однак через нездатність попередніх архієпископів зберегти віру ця посада більше не може бути авторитетним лідером для англікан, не кажучи вже про осередок єдності».
Читайте також:
