Чи може рослина сама виростити спеціальний наріст, щоб залучити єдину істоту, здатну запилити цю рослину? Якби еволюція відбувалася насправді, як би ця рослина змогла вижити, поки не вивчила ще свого запилювача (і генетику) достатньо, щоб виростити зручне для нього сідало?
Ці питання здаються дивними, але якщо еволюція – це правда, то на них має бути дана відповідь, і наукова відповідь. Південноафриканська рослина, яку називають «щурячим хвостом», відрощує, на перший погляд, марний шип, який стирчить поруч із квітками. Припустивши, що цей шип може бути сідалом для запилювачів, дослідники поспостерігали за цією рослиною в природі. З’ясувалося, що єдиний зацікавлений в запиленні його квіток птах – малахітова нектарниця. Тоді вчені видалили шипи з деяких рослин. В результаті до них набагато рідше зліталися самці нектарниць і менше запилювали їх, і, як наслідок, у рослин без сідал визріло вдвічі менше насіння, ніж у рослин з сідала. Дослідники підкреслили, що такий стан справ є цілком логічним: у самців нектарниць довгі хвости, і вони можуть пошкодити їх при посадці.
Однак якщо ми прийдемо до висновку, що «щурячі хвости» були створені для нектарниць і навпаки, нам не потрібно буде шукати логічних пояснень для вищезазначених питань. Це просто ще один із мудрих задумів Господа.
Псалом 148:7, 10
«Хваліть Господа від землі, великі риби і всі безодні… звірі та всяка худоба, плазуни та птахи крилаті».
Джерело: День з Творцем
