Дорогі читачі!
Ми зустрічаємо Різдво у час, коли наш народ уже четвертий рік живе у жахливій війні. За цей час Україна пізнала біль втрат, гіркоту розчарувань і тягар постійної тривоги. Для багатьох це Різдво — не про святкові столи й радісні зустрічі, а про порожні місця за столом, молитви зі сльозами та очікування новин з фронту.
Саме тому сьогодні так важливо нагадати: Різдво — це не втеча від реальності, а історія надії, народженої в найтемніший час.
Дві тисячі років тому світ також був несправедливим і жорстоким. Імперії були зайняті власними інтересами, сильні цього світу ділили території, вирішували долі народів і брали на себе повноваження, які належать лише Богові — визначати кордони, право на життя і право на майбутнє. Саме в такому світі, не в палаці, а в убогих яслах, з’явився Месія.
Прихід Ісуса Христа став вироком для всіх самопроголошених «володарів світу». Він показав, що остаточне слово — не за імперіями, не за силою зброї й не за тими, хто сіє страх. Остаточне слово — за Богом.
Різдво проголошує надію: настане час, коли запанує справжній мир. Не ілюзія миру і не тимчасове перемир’я, а мир, який приносить Князь миру. Мир, що ґрунтується на правді, справедливості та відновленні гідності.
Часто сьогодні лунає болісне запитання: де Бог під час війни? Різдво дає відповідь, просту і водночас глибоку: Бог з нами. Він не осторонь людського страждання, не десь далеко у небесній безпеці. Він входить у нашу історію, у наш біль, у нашу темряву, щоб принести світло, яке темрява не може поглинути.
Ми бажаємо кожному з вас у це Різдво не втратити надії. Нехай звістка про народження Христа укріпить тих, хто втомився, підтримає тих, хто зневірився, і нагадає всім нам: історія ще не завершена. Бог з нами — і це означає, що майбутнє не належить злу.
З Різдвом Христовим! Христос народився! Славімо Його!
Нехай надія, яка народилася у Вифлеємі, живе у ваших серцях і в серці нашої України.
Редакція «Слово про Слово»
