Скажу відверто, на десятий рік мого капеланського служіння я гостро розумію про необхідність боротися зі спокусою не здрейфувати у бік звичайного волонтерства (просто передавати якусь матеріальну допомогу), а стверджувати свою діяльність саме на підвалинах духовного служіння бійцям – Словом, проповідями, молитвами та просвітництвом… Багатьом це не завжди вдається… Принаймні, якщо і вдається щось зробити з “духовної частини”, то це лише помолитися…
Сьогодні хотів би кілька слів сказати про капеланське служіння Словом (публічною проповіддю).
Кілька днів тому, в неділю, мені з одним побратимом-капеланом Олександром Ейсмоном довелося провести перше “ознайомче” Богослужіння з абсолютно новим підрозділом з яким ми ще не працювали.
Командири попередили нас, що їх бійці не надто зацікавленні в “богослужіннях”… Такі настрої у солдатів панували з різних причин, серед яких: упереджене ставлення до “святош”, “проповідників”, “попів”, “сектантів”, “моралізаторів” та ін…
Після представлення ми почали Богослужіння в форматі щирого спілкування. В ході якого було помітно, що бійці через короткий час воїни проявляли зацікавленість до цього дійства…
В кінці служіння військові з великим бажанням підходили й просили не лише патчі з цитатами Святого Письма, а й молитовники та навіть Нові Заповіти!
Коли ми ділилися враженнями після цієї зустрічі з командирами підрозділу, то вони сказали, що на диво ми все ж змогли заволодіти увагою бійців. А також, зауважили, що всі чекали чогось тягісно-похмуро-монотонного…
Ми спробували проаналізувати цю зустріч та зробили певні висновки, які , можливо, будуть цікавими і для інших капеланів.
По перше, хочемо зауважити, що авторитет, зацікавленість та відкритість у військових виникає переважно не через публічні капеланські заходи, а через неформальне спілкування, через спільну працю та інші практичні дії, які відкривають серця та душі опікуваних. Але, якщо все ж говорити саме про “криголам” через публічне служіння, то ми прийшли до наступних висновків:
1. Говоріть якомога коротше (без втрати сенсів вашого Послання)!
2. Говоріть просто та якомога щиріше без казенщини та зарозумілості!
3. У вашому посланні робіть акцент на тому, що ви готові допомагати у розв’язанні проблем та потреб бійців, а не на тому, що ви “навчаєте їх як правильно жити”!
4. Якщо дозволяє ситуація, не бійтеся ставити якісь питання для перетворення монологу в легкий діалог, спостерігайте за фідбеком (відгуком та реакцією, щоб підкорегувати хід спілкування).
5. Якщо будуть питання до вас намагайтеся бути не “всезнаючими”, а ЧЕСНИМИ!
6. Старайтеся наводити приклади з життя (якщо ви маєте капеланський чи військовий попередній досвід то приклади з військового життя побратимів можуть бути дуже доречними).
7. Обов’язково закінчуйте молитвою. За нашими спостереженнями щира молитва примножена на дію Духа Святого найбільше торкається сердець присутніх та довершує “криголам” до необхідного кінця…
Читайте також:
Колись Христос назвав християн сіллю землі (Мф.5:13). Сіль не лише надає смак їжі, але й викликає апетит!
В початкових умовах, особливо у наш час, у багатьох людей не спостерігається неабиякої жаги до Слова Божого! Але ця жага може ВИНИКНУТИ! Задача капелана ВИКЛИКАТИ цей інтерес! З Божою допомогою ми маємо і можемо це робити! Успіхів!!!
