Який гріх, на вашу думку, найчастіше засуджується в Святому Письмі? Ви, напевно, будете здивовані, але це насильство. Так, саме насильство.
Для мене свого часу це було неймовірним відкриттям. Німецький біблеїст Раймунд Шваґер у своїй праці «Чи потребуємо козла відпущення? Насильство та відкуплення у біблійних Писаннях» (Львів: Свічадо, 2005. 61 с.) зазначає цікавий факт: «Так часто, як про насильство, [у Святому Письмі] не згадано про жодне інше людське заняття або пережиття – ні про царину праці й господарки, ні про сім’ю і сексуальність, ані про природознавство і знання. Здається, біблійних авторів найбільше вражав і пригнічував той досвід, що люди взаємно вбивають одне одного».
Формат короткого допису не дозволяє навести тут розгорнуту аргументацію, але цілком достатньо буде вдатися до двох випадків, які є архетипічними* для всієї біблійної історії: це історія про потоп та Содом і Гомору. Про потоп, зокрема, читаємо: «Земля зіпсувалася супроти Бога і була переповнена насильства» (Бут. 6:11). Безумовно, всіляке було в дні Ноя, але саме насильство виділяється Словом Божим як головна характеристика тогочасного суспільного зіпсуття. Вельми показовий момент. Погодьтеся.
Аналогічну ситуацію маємо також із Содомом та Гоморою. Адже не сексуальна розпуста, а насамперед спроба зґвалтування є головним гріхом жителів Содому супроти гостей Лота: «Ще вони не лягли, як міські чоловіки, содомські люди, від молодого до старого, увесь (без винятку) народ, обступили дім і стали гукати до Лота та й казали: “Де люди, що прийшли до тебе цієї ночі? Виведи їх до нас, хочемо їх спізнати!” (Бут. 19:4,5). Коли Лот запропонував їм своїх дочок замість гостей, ті сказали: «”Геть звідсіля! Прийшов не знати звідки, щоб жити, як чужинець, і хоче суд судити. Ось і навчимо тебе більше, ніж їх!” І стали налягати вельми на чоловіка, себто на Лота, і підступили, щоб висадити двері» (Бут. 19:9).
Бачимо тут яскраво, що не гомосексуальних втіх вони бажали, а морального приниження гостей Лота: «навчимо тебе більше, ніж їх». Оскільки це роблять, наприклад, на зоні або в деяких культурах Сходу. Отож, маємо тут справу з особливою гордістю та жорстокістю. Саме на цьому наголошує також пророк Єзекиїл, кажучи: «Ось пороки твоєї сестри Содоми: гординя, пересиченість і байдужа бездіяльність. Такими були і її дочки. Живучи в добробуті, вони бідному й убогому не допомагали. Вкрай зарозумілі, вони робили переді Мною ганебні вчинки, і тому, зважаючи на це, Я їх відкинув». (Єз.16:49) Одне слово, це були люди жорстокі та немилосердні, які чинили кривду й насильство перед Богом. Книга Буття підкреслює також саме цей момент волання скривджених до неба: «Скарги, що здіймаються з Содому й Гомори, вельми великі і гріх їхній дуже тяжкий» (Бут. 18:20).
Отакої! Помилочка вийшла, як то кажуть. Не тих людей «содомітами» назвали. І знову все через банальну неуважність. Адже в наведених історіях йдеться не про розпусту, як уже було сказано, і не про сексуальні збочення чи втіхи, а насамперед про кривду й насильство. І як це не дивно було б для декого, але Бог Біблії ненавидить насильство. І саме насильство, як виглядає, Його турбує найбільше. Чому ці дві історії є такими важливими? Тому, що вони є ключовими й архетипічними*. Про це говорить Ісус. Він, зокрема, каже: «Як було за днів Ноя, так буде й за днів Сина Чоловічого… Так само сталось і за днів Лота…» (Лук. 17:26,28). Інакше кажучи, ці розповіді про головну проблему людства у всі часи − про проблему насильства.
Проведімо паралель із сьогоденням і спробуймо застосувати коректно уроки цих історій до наших реалій. Кого ми сьогодні можемо назвати Содомом? Де сьогодні процвітає кривда й насильство, зокрема сексуальне? Де немає справедливості в суді? Де панує корупція й правове свавілля? Часто так називають Америку й Європу. Насамперед через ЛГБТ. Але, як ми вже з’ясували, головним гріхом Содому був не гомосексуалізм чи гендер, а кривда й насильство. А тепер поміркуйте, які сучасні суспільства найбільше підпадають під вказану характеристику? Насильство й несправедливість можна зустріти всюди, але де ці проблеми проявляються найбільше?
У західних демократичних країнах, наприклад, немислимо, щоб вас у поліцейському відділку «посадили на пляшку», а в країнах «русскава міра» ви не застраховані від цього. Так, на Заході ви можете побачити гей-парад у центрі міста, але вас не зґвалтують поліцейські, пробачте, шваброю в задній прохід, як це можливо на теренах «святої Русі». В західному світі, як-не-як, ви зможете знайти захист і добитись справедливості в суді. На територіях же, що перебувають у зоні впливу росії, ви знайдете зовсім інші порядки: погрози, мордобої й насильство. Це такі традиційні цінності. Зате немає ЛГБТ.
Отож, якщо чесно, то справжні «содоміти» − це не «гоміки», а «гопники». І Содомом справедливіше називати все-таки не Захід, а трохи іншу частину світу. Щодо мене, то я волію радше хай би були гей-паради, аніж беззаконня, корупція, насильство та ґвалтування. Якщо вже обирати із двох зол, а третього не дано, то мій вибір, безперечно, саме такий. Бо насильство, поза всяким сумнівом, це наймерзенніша і найогидніша річ. І це і є справжній Содом!
«Господь випробовує праведного й безбожного; хто насильство любить, того ненавидить Його душа» (Пс. 11:5).
«Гордість у них, немов нашийник, насильство їх, немов одежа, покриває» (Пс. 73:6).
«Знищ, Господи, розділи їхні язики, бо я бачу насильство й розбрат у місті» (Пс. 55:10).
———————————–
*«Посадити на пляшку» — мем, що передбачає приниження та образу опонента. Означає буквально зґвалтування в анальний отвір за допомогою пляшки. Таке катування застосовується в армійських колах як прояв дідівщини, а також у поліції та в’язниці.
*Архетип — прообраз, початковий образ, ідея, первісна форма для наступних утворень.
