Документальний фільм від Netflix «The social dilemma» («Соціальна дилема») побудований на інтерв’ю з десятком топменеджерів Facebook, Twitter, Google, Instagram та інших соцмереж. Всіх їх об’єднують дві речі: всі вони «former» (колишні). І всі вони після великих кар’єрних успіхів прийшли до однакового висновку: штучний інтелект, над розвитком якого вони так ударно працювали, веде людство кудись не туди. Про це пише на своїй сторінці у Facebook Олена Конопля.
«Фільм мене настільки вразив, що я його законспектувала. Хочете – читайте все, а як нема часу – то лише останні пару абзаців. Найкраще, звичайно, подивитися сам фільм (не знаю, чи є переклад у вільному доступі). Іронія долі – про шкоду соцмереж ми можемо написати лише в соцмережах. Але хороша новина – ще все можна виправити. Теоретично», – написала Олена.
Власне її конспект
- Зараз стає дорослим перше покоління, яке зросло на гаджетах і соцмережах. Вони більш агресивні та схильні до ризику, більш радикальні й схильні до депресій. Їх менше цікавлять романтичні стосунки.
- Соцмережі задають нереалістичні норми краси й поведінки. Статистика завдання собі умисної шкоди та дитячих самогубств, зокрема серед дівчаток, стрімко іде вгору синхронно з появою і розвитком соцмереж.
- Раніше було багато норм для дитячих мультиків і обмеження в рекламі для дітей. Зараз всі дітки в Youtube споживають контент практично без обмежень.
- Кожна ваша дія онлайн відстежується і записується, включно з тривалістю перегляду певних картинок.
- В самих компаніях типу Facebook лише кілька людей знають, як працюють ці складні системи штучного інтелекту, решта працівників – ні.
- Ми бачимо різні світи у Facebook, для кожного створюється свій світ в залежності від вподобань людини. В Google на один і той самий запит ви бачите різну видачу в залежності від географії знаходження та ваших вподобань. Facebook створює враження, що вибираєте ви, насправді все вибрали за вас, – це як фокус, магія.
- Всі ці речі створюють поляризацію в суспільстві. Ви бачите лише те, що вам подобається і не бачите інших думок, а коли стикаєтесь з ними в житті, ненавидите їхніх носіїв.
- Теорії змови та примарні ідеї знаходять тих, хто в житті їх буде втілювати. Приклад – маячня типу pizzagate, в результаті якої реальний чоловік пішов зі зброєю звільняти уявних бранців в підвалах піцерій в США.
- Фейк в Twitter розповсюджується в 6 разів швидше, ніж в ЗМІ.
- Неправдива інформація приносить більшу монетизацію.
- У Facebook трильйони постів. Люди не знають, що з них правда.
- Коронавірус – найновіша і найпопулярніша тема для фейків (спалення вишок мобільного зв’язку, масові заяви, що вірусу не існує – у всіх державах). Росія і Китай – найбільші розповсюджувачі фейків про ковід.
- Як інструмент переконання Facebook – найкраще, що було створено людством.
Але уявіть собі, продовжує автор Олена, що він (Facebook) опиниться в руках диктатора для контролю над населенням. Найгірше, коли сформоване онлайн виходить в офлайн.
Прикладом може слугувати М’янма (Південно-Східна Азія). Там покупцям телефонів в магазинах одразу встановлювали Facebook. Єдине, що було на телефоні одразу – Facebook. А там розпалювалася ворожнеча проти мусульман-рохінджа. Це вилилося в масові вбивства, спалення сіл, зґвалтування і 700 тис. мусульман рохінджа були змушені залишити країну.
- Якщо треба зманіпулювати вибори, треба зайти в групу людей, які люблять теорію змови, групу людей, які вірять в пласку землю, і попросити у Facebook знайти ще кілька тисяч таких людей. Facebook з радістю дасть вам їх. По 3,4 цента за показ. І ви дасте їм ще більше теорії змов і маячні, в які вони повірять.
- Популізм, політики-маніпулятори та алгоритми Facebook змушують нас повірити у фейки, зневіритися і забути, хто ми є насправді. Уявіть собі країну, де ніхто не вірить урядам, ніхто не знає правди, не шукає її, ненавидить сусідню державу.
- Успіху добиваються зараз крайні популістичні партії. Поляризація і розкол відбуваються зараз в усіх демократичних країнах одночасно.
- Росія не хакнула Facebook на виборах 2016 року. Вона грамотно використала готові інструменти Facebook.
- Сенс в тому, щоб створити дві сторони, які не чують одна одну. Ми дивимось лише канали, які говорять те, що нам подобається. Ми припиняємо дружбу з тими, хто голосував не так, як ми. Цю готову систему можна продавати кому завгодно, хто дасть більше грошей.
- Коли немає спільного розуміння реальності, ми припиняємо бути країною.
- Facebook не розв’яже проблему фейк news.
- Не компанії Google вирішувати, що є теорія змови. Для компаній Google і Facebook індикатор правди – це клік користувача.
Також Олена розписала прогнози.
- Якщо ми не дійдемо згоди, що є правда і що вона існує – нам кінець.
- Ви стаєте лиш запрограмованим елементом в гігантській системі. І від вас особисто уже нічого не залежить. Навіть якщо ви полишите соцмережі, решта людей довкола вас не полишить.
- Самі технології − не загроза, загроза – те, що вони збуджують у суспільстві все найгірше, що може бути – популізм, зневіру, депресію, поляризацію, невігластво, ненависть, злам виборів, відволікання від реальних проблем.
- Тоді суспільство втратить здатність зцілюватися і порине в хаос.
- Можуть початися масові громадянські війни.
- За 20 років ми знищимо нашу планету через перемогу невігластва.
- Демократії зникнуть, будуть лише автократії.
- Світова економіка може бути зруйнована.
- Ми – останнє покоління, яке пам’ятає, як було до цього всього. Як дізнатися, що ти в матриці, якщо ти в матриці?
А ще автор наводить цитати колишнього менеджменту соцмереж про «щось пішло не так».
- Коли запроваджували кнопку “like”, ми думали, це допоможе розповсюдити у світі добро і позитив, ми не думали, що через лайки виникнуть підліткові депресії.
- Ці люди не були поганими, вся справа в бізнес-моделі.
- Силіконова долина починалася як щось хороше, а потім ми почали робити не те що добре, а те, що круто.
- Можна зруйнувати те, що вартує 20 млрд доларів, але джина вже не запхнеш назад.
З фільму автор конспектує, який вихід можна зробити.
- Такі компанії можуть існувати, але мають бути закони та правила, які їх регулюють.
- Так не може бути, щоб компанії регулювали самі себе, а потім сказали – ми не можемо себе більше регулювати, все вийшло з-під контролю.
- Потрібне регулювання алгоритмів роботи таких компаній і зміна фінансових стимулів на світовому глобальному рівні.
- Користувачі зараз не захищені, захищені лише ті, хто вже має мільярди.
- Ми ж забороняємо торгівлю людьми чи органами, чому ми не обмежимо роботу з даними користувачів?
- Ще можна створити правила роботи соцмереж і технологій.
- Якщо ми це створили, то ми можемо це змінити.
- Здоров’я суспільства залежить від того, чи ми зможемо змінити цю бізнес-модель.
- Фундаментальні речі, на яких побудовані ці системи, ідуть не туди. Їх треба змінити. Але на це треба колективна воля і час – бо далеко не всі усвідомлюють, що це проблема. Ця машина не розвернеться без масового тиску.
- Ми не хочемо знищити Google чи Facebook, ми хочемо їх змінити.
Наприкінці Єлена описує, що можна зробити кожному?
- Відключіть всі свої сповіщення і видаліть ті додатки, які забирають багато вашого часу.
- Ніколи не вибирайте «рекомендоване вам» в YouTube чи Facebook. Так ви ламаєте їхні алгоритми. Є купа додатків, які дозволяють видаляти алгоритми рекомендацій.
- Можна не користуватися Google, а користуватися іншим пошуковиком, який не зберігає історію пошуку.
- Перевірте джерело, перш ніж репостити.
- Ви голосуєте за все своїми кліками, усвідомте це.
- Впевніться, що ви отримуєте різну інформацію у своєму житті.
- Підписуйтеся спеціально на тих, кого не любите, щоб дізнатись різні точки зору.
- «В моїх дітей не буде соцмереж» – колишній президент Facebook.
- «Ми не даємо дітям проводити час за екраном. Ми психи в цьому» – колишній директор Facebook з монетизації.
- «Найкращі три правила для родин:
– Всі девайси виносимо зі спальні мінімум за пів години до сну.
– Жодних соцмереж до старших класів.
– Визначайте кількість часу для девайсів разом з дитиною і дотримуйтесь цього» (вчений-психотерапевт).
