Жили-були два брати-пекарі. Вирішили вони якось раз відкрити пекарні в віддалених селах. Як же зраділи жителі села Благодатне! Більше не потрібно було чекати наступного привозу похмурих буханок з хлібозаводу – в будь-який момент можна буде купити ще теплий свіжоспечений коровай з ніжним повітряним м’якушем і золотистою хрусткою скоринкою. Не кажучи вже про вишукану випічку, кожен день нову: булочки з маком і корицею, круасани з джемом, посипані цукровою пудрою кекси, политі шоколадною глазур’ю бісквіти… Усього й не перелічиш!
«Яке ж це для нас благословення!», – раділи мешканці Благодатного, щоранку прокидаючись під томний запах свіжоспеченого хліба. Ми повинні всіляко підтримати пекаря, адже він – брат нам, і не тільки булки пече, а й про наше благо Турбується. Нехай Господь благословить його! Хай буде в його дім завжди в достатку і надлишку! Хай буде у дітей у нього все необхідне! Нехай підприємство це приносить йому тільки радість, щоб і в думках у нього не було залишити його і добувати їжу своїм домашнім будь-яким іншим шляхом. Нумо купуймо у нього якомога більше хліба! І не тільки для себе, але і для всіх, хто потребує навколо – тих, хто сам собі цього дозволити не може. І не залишилося в тому краю жодного голодуючого, і весь він виповнився вдячної радості!
Але не так було в селі Шаролюбне. «Хліб – це життя! – твердили його жителі пекареві, – Як же ти можеш брати з нас за нього гроші? Адже ти ж – брат нам! Вільно ж тобі життям братів своїх торгувати, незаможних на голодну смерть штовхаючи! Хіба ти вирощував пшеницю? Хіба ти молов борошно? Хіба ти качав воду зі свердловини? Не кажучи вже про дріжджі, які й зовсім самі розмножуються».
Читайте також:
І не приносила пекареві справа його ніякої радості – одне лише засмучення. А незабаром він і зовсім розорився і подався в далеку країну на заробітки. Шаролюбне ж довго ще гуло від нарікання: «Ось, знайдуться вискочки, візьмуться за що-небудь корисне, так ненадовго їх вистачає».
Жили-були два християнських книговидавця…
