Вже завтра, 19 вересня, у Києві відбудеться так званий прайд – марш прихильників ЛГБТ, на якому вони будуть проголошувати вимоги до чинної влади. Вони стверджують, що страждають від насилля на ґрунті ненависті через СОГІ (сексуальна орієнтація і гендерна ідентичність – фігурує у Стамбульській конвенції), а держава обмежує їхні права у створенні шлюбу і вихованні гендердітей.
Спеціально до цього дійства гомо- і транссексуали зі своїми прихильниками склали маніфест, в якому вимагають конкретних змін законодавства і реформ для «захисту своїх прав». І велика кількість населення сприймає це позитивно чи, принаймні, нейтрально. Бо всі ж ми люди й у всіх «рівні права».
Але що насправді несуть в собі ці пропозиції і що буде відбуватися з нашими законами? Експерти Українського інституту консервативних досліджень та інновацій спільно з криміналістом провели правову оцінку Маніфесту маршу рівності 2021.
Прийняття законопроекту №5488
Цей законопроєкт, покликаний задовольнити вимогу, передбачену розпорядженням Кабінету міністрів від 23 листопада 2015 р. № 1393-р «Про затвердження плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року».
Якщо коротко: законопроєкт передбачає підвищення відповідальності за кримінальні правопорушення, що посягають на життя та здоров’я, за суб’єктивною ознакою складу злочину (ставленням злочинця до того, що він вчиняє). Тобто мотивом вчинення таких правопорушень була б певна ознака жертви, через яку вчинено кримінальне правопорушення проти її життя та здоров’я. Слід зазначити, що ні цей закон, ні жоден інший не дає чіткого визначення терміну «гендер», що ускладнює виконання закону судам, оскільки унеможливлює винесення вироків за подібними правопорушеннями. Тобто реалізація потребує попередньо складання роз’яснення як КСУ, який офіційно розтлумачить прийняті норми, так потім і рішення ВСУ, який систематизує практику і надасть можливість судам першої інстанції приймати об’єктивні рішення щодо подібних кримінальних правопорушень (всі ці пошуки, складання і т. д. – величезна купа державних коштів. Вони точно впевнені, що цю купу грошей треба направити на створення кримінальної бази з вилову ворогів ЛГБТ, а не на медицину, освіту, допомогу сім’ям, армію? Їх від цього любити більше не почнуть). Також виникають питання щодо практики оперативно-розшукової діяльності та методів досудового розслідування, оскільки, об’єктивно, закон не вказує на що конкретно потрібно посилатися при розслідуванні таких злочинів, також, як ми й згадували, не передбачає визначення терміну «гендер» та «гендерна ідентифікація», якого, до речі, і в медичній системі нема. Це ускладнює визначення того, що це кримінальне правопорушення було вчинено саме через такі ознаки (хіба через залучення відповідних експертів, що сумнівно, оскільки в Україні науковість подібного – не визнана). Слід зазначити, що цей законопроєкт також вносить поправки щодо заборони дискримінації за ознакою політичних поглядів, що надає карт-бланш адептам російської пропаганди.
Реформування правоохоронної системи
Від цього залежить рішення пленуму ВСУ, щодо практики вирішення подібних кримінальних правопорушень за цією ознакою. Реформування судів та правоохоронної системи, системи прокуратури – не призведе ні до чого, оскільки у нас не прецедентне, а роз’яснювальне право. Тобто, сама норма закону, без відповідного роз’яснення та практики – не реалізується (і знову, фінанси).
Перепона мові ворожнечі
Це актиконституційно, оскільки порушує одразу низку норм прямої дії. У тому числі: обмеження свободи слова, заборона на вираження власних переконань. Крім того, подібні норми вже існують у Законі України «Про протидію дискримінації», а, отже, подібне законодавство вже існує достатньою мірою, а його розширення може лише обмежити конституційні права та свободи громадян України.
Визнання цивільних партнерств
Держава Україна не вчиняє жодних дій, щоб обмежували або порушували права одностатевих пар. Держава Україна не переслідує подібних союзів, передбачає доступ партнерів одностатевих пар до медичних установ. Наразі існує проблематика щодо спадкування майна, проте, це можна вирішити прийнявши відповідні зміни щодо порядку визначення особою спадкоємців. Відсутність можливості укласти шлюб у сучасному розумінні цього слова – не є дискримінацією ЛГБТ, оскільки сім’я має зрозуміле значення для держави. Наявність в ЛГБТ «пари» не впливає на сприйняття їх державою, бо якщо це люди однієї статі – вони апріорі не продовжують свій рід самостійно, а якщо це люди різних статей (які можуть себе як завгодно позиціонувати) – то це сім’я. Тобто, реально, немає проблем для всяких квірів, трансів (хоч ми і вважаємо, що це психічні порушення і їх треба лікувати, а не давати народжувати), якщо вони зберігають свої первинні ознаки (якщо транс-чоловік і травесті-діва зробили б сім’ю без всіх цих бажань випендритися, що вони транси – вони б все так само були різностатевою парою). Тобто якісь претензії могли б бути лише у лесбійок та геїв, але їх неможливо вважати сім’єю з уже вказаних причин. А ідентифікація поведінкова – ніяк не впливає (вони б там не хотіли посваритися між собою на цій темі? Так би мовити, сепарувати ЛГ).
Сімейна політика
Нема сенсу у створені нового центрального органу виконавчої влади – оскільки створення відповідного органу потребує додаткових виділень з бюджету. Практика великого уряду, що підтримується лівими силами, є затратною та в адміністративному плані менш ефективно, ніж малий уряд з чіткішою і більшою ієрархією підвідомчих органів. Тому, доцільніше створити відповідні комітети/відомства при міністерстві соціальної політики України, що буде спроможне самостійно розподілити наданий бюджет на нові підвідомчі органи, в майбутньому після створення, без залучення додаткових ресурсів на цілком окремий орган.
Визнання СОГІ чинником здійснення домашнього насильства
Це все мають науково досліджувати вчені-криміналісти для створення методів розслідування подібних злочинів. Крім того, у Верховній раді вже який рік йде обговорення про створення законопроєкту про медіацію, який покликаний проводити медіацію в різних сферах. До нього ми повернемося в п. 7
Визнання СОГІ чинником здійснення булінгу у навчальних закладах
Знову повернемося до вищевказаного законопроєкту і вкажемо на доцільність його прийняття. Оскільки процес медіації покликаний, у першу чергу, вирішувати конфліктні ситуації, потрібно розуміти, що медіатори у школах можуть активно надавати психологічну допомогу, допомагати вирішувати конфліктні ситуації, запобігаючи насиллю та цькуванню у школах. Часто булінгу зазнають цілком адекватні розумні діти. Також потрібно приділити увагу тому, що прояв нетипової поведінки, у тому числі і сексуальної, може бути спровокований не самою нетрадиційною сексуальністю у дітей, а бажанням виділитися серед однолітків. Для запобігання насилля і допомозі у пошуку ідентичності школі повинна також надавати психологічну підтримку, а не уникати цього, враховуючи вищезгадані фактори. В інтересах самих ЛГБТ – не поширюватися горизонтальним шляхом (залучати молодь через пропаганду), бо так вони не знатимуть, «свій чи чужий».
Покращити епідеміями добробут спільноти ЛГБТ
Згідно ст. 24 Конституції України, громадяни України рівні у своїх правах і свободах, також не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Згідно з цим, у представників ЛГБТ спільноти не може бути більш підвищеної уваги, ніж у інших громадян України, оскільки право на отримання медичних послуг є основоположним правом людини, а також правом, гарантованим відповідними законами України. Згідно з цим, підвищена увага у вказаних сферах має бути до всіх громадян без винятку, без створення привілейованої групи населення.
Читайте також:
Отже, після проведеного аналізу ми можемо сміливо стверджувати, що українські закони не є «дискримінаційними», а вимоги цього маніфесту не лише є суто ідеологічними, але і йдуть проти чинного законодавства. Чи готове українське суспільство до таких кардинальних, недоцільних та антиконституційних змін?
А головне – які покращення вони нестимуть глобально для України: економіки, медицини, освіти, правової й сімейної сфери? Хай відповідь залишиться на розсуд читача. А ми в УІКДІ закликаємо наших громадян уважніше ставитись до агресивного просування змін в законодавстві.
Джерело: Український Інститут консервативних досліджень та інновацій
