Саме тоді, коли для Марії та Йосипа життя в Назареті нарешті знайшло свій ритм – якось пояснили божественну вагітність, тихо відсвяткували весілля, налагодили напружені стосунки зі своїми родичами – римський імператорський указ зруйнував їхній спокій, змусивши вирушити у небезпечну подорож. Вони не обирали цей час, цю дорогу, але виявились здатними розпізнати в цьому Божу присутність. Імперія, яка зруйнувала їхнє життя, несвідомо виконала божественне пророцтво про місце народження Месії…
«І пішов також і Йосип із Галілеї, з міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеєм… щоб записатися з Марією, із ним зарученою, що була вагітна» (Лк. 2:4-5).
На третьому році повномасштабної російської війни проти України ми теж глибоко розуміємо такі руйнівні зміни… як дрони-камікадзе, ракети та мобілізація перекреслюють наші життєві плани… як російське вторгнення перекреслило наші мрії… Родини загиблих захисників (як наша сімʼя) мусять будувати життя без улюблених братів, синів, батьків, чоловіків… Ті, чиї рідні перебувають у російському полоні, живуть у підвішеному стані, щодня балансуючи між надією та страхом… Батьки та рідні зниклих безвісти воїнів ведуть нескінченні пошуки, їхнє життя звузилося до єдиної мети… Дружини, діти та батьки важко поранених захисників опановують нові ролі доглядальників, яких ніколи не прагнули, тоді як самі поранені намагаються наново вибудовувати своє життя зі зруйнованими можливостями та мріями.
Наші змінені російською агресією життєві шляхи певним чином віддзеркалюють досвід Марії та Йосипа: як і вони, жодна з наших родин не обирала свої нові маршрути. Дружини не обирали вдівства… діти не обирали сирітства… батьки не обирали втрату дітей… подружжя не обирало ролі опікунів… Проте кожен із нас, хто довіряє Христу, покликаний розпізнати Божу присутність навіть на цих наших найважчих дорогах… Дружина, яка вчиться допомагати чоловікові з бойовою травмою; дитина, яка росте лише з фотографіями тата-героя – усі ми можемо, подібно до Марії та Йосипа, вчитися розпізнавати присутність Божу на тих зруйнованих росіянами життєвих шляхах, яких ми не обирали… Хоча це пекельно боляче…
Ця реальність щодня змушує нас по-новому осмислити розуміння божественної присутності та проводу. Зараз Божий шлях проявляється для нас не через сталий мир, а через вірність Христу і Спільноті Надії серед ворожих обставин і зради з боку російських християн. Подорож Йосипа та Марії дає мені урок: Божий задум часто здійснюється не всупереч зовнішнім перешкодам, а саме через них… Імперії цього світу – чи то Стародавній Рим, чи сучасна Росія — можуть спричинити людські переміщення, але вони безсилі контролювати присутність Бога в нашому житті…
Подібно до того, як духовні лідери Єрусалиму – священники, книжники та фарисеї – допомагали смертоносним планам Ірода своїм знанням Писання попри розуміння його вбивчих намірів, сьогодні численні російські православні та євангельські лідери пропонують богословське виправдання геноцидній війні Путіна проти України. Знаючи його кгб-шну історію, характер і вчинки, вони продовжують огортати російське імперське насильство в богословсько-молитовні шати, зраджуючи своїх братів і сестер у Христі в Україні заради своєї політичної влади…
Проте Бог підтримав Марію та Йосипа не через Ірода і Пилата, не через духовних очільників Єрусалиму, а через неочікуваних людей — господаря, який запропонував хлів і ясла, пастухів, які прийшли сповістити про те, що їм сповістили ангели, та мудреців, які принесли дари. Так само й сьогодні Бог підтримує Спільноту Надії в Україні не через російських православних ієрархів чи євангельських лідерів, які використовують Писання для благословення і виправдання війни, а через друзів і партнерів, які, як ті давні пастухи та мудреці, приходять не спостерігати за нашими стражданнями, а розділити з нами божественну присутність в умовах війни.
Цей контраст кидає виклик: а в чому ж тоді суть справжнього духовного лідерства? У той час як духовні авторитети Єрусалиму тоді, і Москви зараз обрали політичну доцільність в угоду Ірода і Путіна замість вірності божественній істині, справжня духовна підтримка часто приходить з неочікуваного джерела. Той самий Бог, який оминув духовний істеблішмент Єрусалиму, щоб об’явити про Свого Сина пастухам та іноземним мудрецям, продовжує діяти через друзів і партнерів, які обирають солідарність замість безпеки, і божественну істину замість політичної доцільності влади…
Хоча Марія та Йосип не обирали дорогу до Вифлеєму, все ж вони вирішили розпізнати на ній Божу присутність. Можливо, наша справжня довіра до Бога виявляється не в тому, які шляхи нам дано обирати, а в тому, як і наскільки ми розпізнаємо сліди Бога і ближніх поруч із нашими на життєвих дорогах, якими ми змушені йти через війну? Можливо…
Читайте також:
