Туреччина, яка офіційно декларує свободу совісті та релігії, дедалі більше стає ворожою до християн і західних місіонерів. У 2024 році, за даними Асоціації протестантських церков, кількість злочинів на ґрунті ненависті проти християн значно зросла.
Джерело: CNE News
Зростання ненависті і переслідувань
У звіті зазначено, що протестантські громади та окремі віруючі піддавалися публічним образам, погрозам і навіть фізичним нападам. Це відбувається всупереч гарантіям Конституції Туреччини, яка у 24-й статті визнає свободу віросповідання та навіть допускає місіонерську діяльність.
Втім, на практиці влада розглядає активність іноземних християн як «загрозу національній безпеці». З 2020 року близько 200 місіонерів і пасторів були депортовані або позбавлені права на повторний в’їзд до країни. Разом із членами їхніх сімей ці заходи торкнулися до 500 осіб.
Приклади служителів, що постраждали
Серед них — пастор Девід Байл, канадієць за походженням, який майже 20 років проповідував Євангеліє в Туреччині. Його служіння почалося зі вуличної євангелізації в Стамбулі, а згодом він співпрацював з місіонерською організацією Operation Mobilisation. Попри те, що Байл виграв кілька судових справ проти депортації, у 2018 році йому видали новий наказ залишити країну. Пізніше він дізнався, що отримав довічну заборону на в’їзд. Зараз він мешкає у Німеччині.
Ще один випадок — Карлос Мадрігаль, пастор з Іспанії, який прожив у Туреччині понад 36 років, заснував Протестантську церкву Стамбула та допоміг утворити близько двадцяти нових громад. Попри офіційний дозвіл на служіння, у 2019 році йому присвоїли код «N-82», який фактично позбавив права залишатися в країні. У 2022 році його остаточно змусили виїхати.
Карлос каже:
«Наші звинувачення базуються на секретних файлах турецької розвідки, які ми навіть не можемо побачити. Жоден суд не підтвердив цих обвинувачень. Це несправедливо, але ми довіряємо Господу і водночас подали скаргу до Європейського суду з прав людини».
Причини переслідувань
Офіційно іноземних служителів звинувачують у загрозі нацбезпеці. Та самі пастори вважають, що справжня причина — зростаючий інтерес турків до Євангелія. Байл зазначає, що люди охоче слухали проповіді про Христа, і це турбувало владу.
На думку експертів, інша причина — погіршення відносин Туреччини із Заходом і розчарування Анкари через відсутність перспектив вступу до ЄС.
Релігійна свобода під загрозою
За останні роки Туреччина перетворилася на країну, де місіонерів позбавляють права жити серед народу, якому вони служили десятиліттями. Християнські громади залишаються без пасторів, а демократичні цінності та свобода віросповідання дедалі більше звужуються.
Проте самі служителі свідчать, що Бог діє навіть у цих умовах. Як каже Мадрігаль:
«Ми продовжуємо молитися за Туреччину та її народ. Як пише апостол Павло в 1 Тимофія 2:1-3, ми підносимо прохання за правителів. Ми віримо, що Господь має силу принести справедливість».
Читайте також:
