Для чого знання? Головне любов, адже знання надимає, а любов будує. Для чого вчитися? Головне молитися. Для чого богослов’я? Головне практика. Для чого складні матерії? Головне простота. Для чого готувати проповідь? Головне, щоб Дух відкривав. Для чого читати книги? Достатньо Біблії. Для чого прислухатися до інших? Головне слухати Бога.
Подібні заклики можна часто почути в церквах. І, на перший погляд, звучать вони начебто духовно, але по суті є звичайною нісенітницею та популізмом. Це гасла демагогів, а не пророків. Коли Святе Письмо навчає, що головним є любов, молитва, практичні справи, простота, Дух, Слово, воно ніколи не говорить заразо́м, що знання, наука, богослов’я, складні питання, книги не важливі. Головне – означає, що воно міститься на першому місці, а не те, що все решта немає значення.
Святий Павло, який написав, що без любові він ніщо, написав також і таке:
«Хоч я і неук словом, але не знанням, як ми вам перед усіма та в усьому показали» (2 Кор. 11:6).
«У Христі ви всім збагатились, – усяким словом і всяким знанням» (1 Кор.1:5).
«Кожному дається виявлення Духа на спільну користь. Одному бо дається через Духа слово мудрости; іншому, згідно з тим самим Духом, слово знання» (1 Кор. 12:7,8).
«Якщо б я прийшов до вас і заговорив мовами, яка вам користь із мене, коли я, говоривши до вас, не вділю вам ні об’явлення, ні знання, ні пророцтва, ні навчання?» (1 Кор. 14:6).
«Брати, не будьте дітьми розумом! Щодо зла, будьте дітьми, а щодо розуму, то будьте зрілі» (1 Кор. 14:20).
«Усе перевіряйте; тримайте те, що добре» (1 Сол. 5:21).
Коли другорядні речі відкидаються в ім’я того, що є головним, тоді і спотворюється головне, і втрачається те, що є другорядним. Нічого такого Святе Письмо не говорить. Радикальні гасла, які відкидають все, і залишають, мовляв, тільки головне є насправді псевдодуховними і нічого спільного зі здоровою християнською духовністю не мають. Це дурість, а не духовність. Демагогія, одне слово. Не так навчав Ісус, не так. Критикуючи фарисеїв, Він говорив: «Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з м’яти, кропу і кмину, а занедбуєте, що найважливіше в законі: справедливість, милосердя і віру. І те слід робити, і того не слід лишати» (Мт. 23:22). Інакше кажучи, все має значення, коли воно є на своєму місці.
Мудрість тут така: на радикальних гаслах швидко підеш, на розважливих – далеко; радикальні гасла призводять до руїни, мудрість будує; з радикалізмом залишишся біля розбитого корита, розсудливість приведе тебе до миру.
