Скажу дещо нечуване: нове народження – це народження громади! Я розумію, що це може суперечити звичним уявленням, рвати шаблони й кидати виклик, але цей виклик роблять нам самі біблійні пророки, які навчали, що нове народження – це народження громади!
Пророки говорять про нове народження, як про народження нового народу. Наприклад Єзекіїл, говорячи про відродження водою та духом, веде мову про народ. Спробуйте подивитися на його слова з чистого листка, так наче ви читаєте їх вперше в житті без готових ідей. Ось, що він пише:
«Я заберу вас з-між народів; Я позбираю вас з усіх земель і приведу вас у вашу країну. Я окроплю вас чистою водою, і ви очиститесь; Я вас очищу від усіх ваших гидот і від усіх ваших кумирів. Я дам вам нове серце, і новий дух вкладу в ваше нутро. Я вийму кам’яне серце з вашого тіла й дам вам серце тілесне. Я вкладу в ваше нутро дух Мій і вчиню так, що ви будете ходити в Моїх заповідях та берегти й виконувати Мої установи» (Єз. 36:24-27).
Пророк говорить про народження від води та духа (саме звідси Ісус бере слова в розмові з Никодимом), а також про нове серце і новий дух, і говорить він про них в однині: не нові серця, а нове серце, одне на всіх. Цю думку підхоплює євангеліст Лука і в Книзі Дій апостолів саме так описує громаду, яка народилася в день П’ятидесятниці: «Громада вірних мала одне серце й одну душу, і ні один не називав своїм щось з того, що кому належало, але все в них було спільне» (Ді.4:32).
Продовжуючи цю ж саму тему, пророк Єзекіїл зображує в наступному розділі долину мертвих кісток, які оживають від подуву вітру (Ісус також говорить з Никодимом про вітер): «І я прорік, як Він заповів мені; і ввійшов до них дух, і вони ожили та повставали на ноги – сила-силенна люду. Тоді Він сказав до мене: «Сину чоловічий! Оті кості – це все дім Ізраїля» (Єз. 37:10-11).
Що тут скажеш? Відродження, про яке говорить пророк є відродженням народу. Інакше кажучи, нове народження – це народження нового народу. Пророк Ісая говорить про це прямою мовою: «Хто коли небудь таке чував? Хто таке коли-небудь бачив? Чи народився коли-небудь якийсь край в одну днину? Та чи з’явився на світ якийсь народ відразу, як от Сіон, що ледве зазнав болів, і вже вродив своїх синів» (Іс. 66:8).
Зверніть увагу: всі ці тексти, які ми щойно прочитали, наводяться в Новому Завіті і застосовуються в ньому до нового народження й до церкви. Саме так їх розуміли й новозавітні автори, а саме, що нове народження – це народження громади, нового Божого народу. А це означає, що нове народження – це не індивідуальна справа, а радше навпаки, нове народження – це коли окрема особистість стає соборною особою.
Читайте також:
Найкраще цю думку висловив Дітріх Бонхофер. І це є моя улюблена цитата всіх часів і народів:
«Ніхто не стане новою людиною окремо від громади, окремо від тіла Христового. Хто захотів би стати новою людиною наодинці залишиться колишнім, старим. Стати новою людиною – значить увійти в громаду, стати членом тіла Христового. Нова людина – це не виправданий і святий одинак, але громада, тіло Христове, Христос». Дітріх Бонхоффер
