Хороший заробіток, красивий одяг, крута машина, класний будинок, файна фігура, стильний вигляд, гламурне фото в соцмережах − все це дуже добре, і чудово, і приємно. Але є одна проблема. Все це колись закінчиться. І закінчиться сумно. Рано чи пізно всі ми помремо. Але ти чомусь не хочеш думати про це і всіляко ігноруєш цю правду. Ба більше, вважаєш занудою і релігійним фанатиком кожного, хто має відвагу думати про це і говорити.
Гаразд, припустимо, що вся ця тема і справді не варта уваги. І треба собі просто жити і не забивати голову думками про смерть та пошук сенсу. Нехай! Але як ти тоді пояснюєш самому собі той факт, що ти сам у своєму житті спираєшся на явні етичні норми. З якого дива ти ними керуєшся? Ба більше, у їхньому світлі ти судиш інших, а себе самого хвалиш, коли дотримуєшся їх. Хіба не так? А також, гадаю, ти не будеш нейтральним у своїх оцінках людських вчинків, коли тебе хтось пограбує, обдурить чи зрадить? Чи, можливо, ти хочеш сказати, що ніколи нікого не судив? Але ж ні, ти засуджуєш такі дії щодо тебе. А чому ж їх судити, якщо кожен може жити як хоче? Чому ти обурюєшся, коли щодо тебе поступають несправедливо? Яка може бути мова про якусь несправедливість, якщо, за твоїми словами, пошуком сенсів займаються тільки релігійні адепти?
Не ображайся за прямолінійність, але я тільки хотів показати тобі якою непослідовною, абсурдною та нелогічною є твоя життєва позиція. Ти вважаєш себе розумником, а тих хто шукає в житті релігійного смислу зневажливо називаєш нерозумними. Але ж будьмо чесними, моральні принципи, якими ти також насправді керуєшся неможливо довести суто матеріально, в них можна тільки вірити. І ти просто віриш у всі свої моральні стандарти. Але якщо завтра всі ми помремо, і на цьому кінець, то про які принципи може бути мова? Чому вірність, мужність, справедливість та чесність є добрими і похвальними, а геноцид, холокост, корупція і злодійство є поганими і гідними осуду?
Читайте також:
Мій висновок очевидний: немає невіруючих людей, є просто люди, які вірять у різні речі. Але вірять насправді всі. Просто кожен у своє. Втім, дехто бажає видавати себе за розумника, який стоїть над усією цією релігійною маячнею, і глузує з віруючих. А насправді це ніщо інше, як тільки більш витончена релігія − релігія власного «Я» у всій своїй красі. Така собі секта егоїстів. Хтось шукає основу смислу та етичних норм у Богові, а хтось сам собі встановлює свої власні етичні норми, роблячи бога із себе. І тут ще потрібно розібратись, котра з цих релігій є більш токсичною, фанатичною й агресивною.
