Хтось колись припустив, що всі живі істоти підкоряються загальним математичним законам. Здається, що існують якісь музичні закономірності, що ілюструють цей принцип, який отримав назву математичний платонізм.
У піснях горбатих китів є особлива ритмічність, що робить їх схожими на людські пісні, хоча в ритмі нема потреби, він не несе сенсу. «Фрази» в піснях китів тривають кілька секунд, як в мелодіях у людей, хоча кити можуть «тягнути» окремі звуки набагато довше. Як і у людей, в співзвуччях китів повторюється тема. Кожна пісня кита триває в середньому не менше балади й не більше симфонії. Кит наспівує тему, прикрашає її частину, а потім повертається до варіацій теми.
Горбатий кит здатний відтворювати звуки в діапазоні семи октав, але насправді ноти, які вони співають, подібні по інтервалах або змінах тону з нотами людської музики. У піснях китів можна почути й звуки схожі на ті, що видають ударні інструменти, і ударних в піснях китів приблизно стільки ж, скільки в західних симфоніях. Нарешті, як і в музиці, написаній людиною, в піснях китів є повторювані фрагменти, які створюють ритм.
Читайте також:
Ми не знаємо, чи свідчать такі паралелі на користь математичного платонізму чи ні. Але немає жодного сумніву, що пісні китів прославляють нашого спільного Творця.
Псалом 97: 4
«Викликуйте Господу, вся земля; радісно, і співайте!».
Джерело: День з Творцем
