Мужність, також відома як хоробрість або сила духу, − це здатність протистояти страху, болю, ризику, небезпеці, невизначеності або залякуванню. Фізична мужність − це хоробрість перед обличчям фізичного болю, труднощів чи навіть загрози смерті.
З того часу, як Савл з Тарсу став апостолом Павлом, неприємності були його другим ім’ям. Здавалося, він відскакував від однієї кризи до іншої. Завжди щось траплялося.
І яким би витривалим він не був, яким би сильним духом не був, Павло все одно залишався людиною, а кожна людина, яку я знаю, переживає часи зневіри.
Так, Павло знав, що Небеса чекають на нього… врешті-решт. Але він також був людиною з плоті й крові й не міг не турбуватися про своє майбутнє. Господь, звичайно, знав це. Він знає наші серця краще, ніж ми самі. Як колись молився Давид: «Господи, всі бажання мої перед Тобою, зідхання ж моє не сховалось від Тебе» (Псалом 38:9). А в Псалмі 56:8 ми читаємо: «Полічив Ти тиняння моє, помісти ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не записані в книзі Твоїй?».
Господь знав все про стан душі Павла. Він знає і наші серця. Тому для втомленого апостола так багато значило, коли Господь відвідав його у в’язниці.
У Діяннях 23:11 ми читаємо: «Наступної ночі прийшов до Павла Господь і сказав: “Будь мужнім. Бо так, як свідчив ти про Мене в Єрусалимі, так само мусиш свідчити і в Римі”».
При першому читанні ви можете задатися питанням, чи дійсно Павло хотів почути саме ці слова. Ви перебуваєте в підземеллі (гірше вже бути не може), і хтось приходить до вас і каже: «Будь мужнім!».
Це не завжди гарна ідея − підійти до когось, хто почувається пригніченим, і сказати: «Зроби щасливе обличчя. Посміхнися трохи». Такі банальні слова часто не заспокоюють, а можуть навіть погіршити ситуацію.
Я не критикую те, що Ісус сказав Павлу; я хотів би пояснити, що Він сказав Своєму зневіреному слузі. Річ у тому, що «бадьорість» або «життєрадісність» − це не найкраще визначення слова, яке тут використовується. Можна сказати, що бадьорість була б результатом того, що Ісус насправді заповідав тут.
Розумієте, наш Господь ніколи не наказував людям бути веселими. Він не прийшов до людини з обмеженими можливостями й не сказав: «Будь веселим. Посміхнися. Вийди з цього». Ні! Він мав справжнє співчуття, простягав руку допомоги в їхніх стражданнях, а іноді й розділяв з ними ці страждання.
Кращим перекладом слів Господа, звернених до Павла, було б: «Павло, будь мужнім» або «наберись мужності».
Це ключове слово. Мужність. А мужності в наші дні, здається, не вистачає, чи не так?
Що таке мужність?
Мужність, також відома як хоробрість або сила духу, − це здатність протистояти страху, болю, ризику, небезпеці, невизначеності або залякуванню. Фізична мужність − це хоробрість перед обличчям фізичного болю, труднощів чи навіть загрози смерті.
Думаю, ми з вами схильні вважати, що деякі люди просто «сміливіші» за інших. Але це не обов’язково так. Марк Твен сказав: «Хоробрість − це оволодіння страхом. А не відсутність страху».
З іншого боку, те, що деякі люди називають «хоробрістю», насправді більше схоже на божевілля!
Пам’ятаю, коли я був дитиною і ріс, мені здавалося, що у мене завжди був один друг, який був готовий зробити все, що завгодно. Можливо, ви теж знали таких людей. Зазвичай вони мають прізвиська на кшталт Тварина, Псих, Хот Дог… або просто Дурень. Більшість з них вже не з нами. (І це, як правило, хлопці, рідше дівчата. Дівчата розумніші.) Але саме ці хлопці завжди пробують це першими, чим би «це» не було. Ходити по залізничній естакаді. Стрибати з даху. Керувати автомобілем без рук. Це не сміливість, це просто брак здорового глузду.
Справжня мужність − це подолання страху перед обличчям труднощів. Як сказала одна людина: «Мужність − це страх, який промовив свої молитви». І ми всі час від часу бачили таку справжню, гідну захоплення відвагу − особливо серед наших військових, правоохоронців, пожежників і рятувальників. Протягом багатьох років ми чули так багато історій про героїзм тих, хто віддав своє життя заради інших.
Ми потребуємо такої мужності сьогодні. Але це не означає, що потрібно забігти в будівлю, що палає, щоб врятувати когось, або кинутися на гранату, щоб захистити своїх товаришів. Існує ще й моральна мужність − мужність відстоювати те, що правильно. Потрібна мужність, щоб піти проти всієї течії нашої культури й зробити правильну річ сьогодні. Потрібна мужність, щоб слідувати заповідям Святого Письма і відстоювати те, чого вчить Біблія.
Ми живемо в час, коли не прийнято говорити про те, що шлюб за Божим визначенням − це стосунки між чоловіком і жінкою. Це епоха, коли не популярно говорити, що життя починається з моменту зачаття і що кожна дитина, незалежно від обставин, які призвели до її зачаття, повинна мати право на життя. Потрібна мужність, щоб відстоювати ці речі.
Сьогодні, коли люди навколо нас розлучаються при перших ознаках труднощів чи випробувань, потрібно мати мужність, щоб дотримуватися шлюбних обітниць. Потрібна відвага сьогодні, щоб залишатися сексуально чистим, будучи самотнім, чекаючи на зустріч з тією людиною, якій ви присвятите своє життя. Потрібна відвага, щоб слідувати за Ісусом Христом і ділитися своєю вірою з іншими людьми.
Ми потребуємо відваги сьогодні. Але де ми її знаходимо?
Павло знайшов її в присутності Господа.
Дії 23:11 говорить: «Наступної ночі прийшов до Павла Господь…» І ми можемо додати чотири слова до наведеного вище вірша з Писання: «… І ніхто інший цього не робив».
Ми не читаємо про те, що хтось із єрусалимської церкви прийшов на допомогу Павлу в цей момент. Місцеві християни вважали, що апостол залишився сам на сам з римлянами. Таке траплялося неодноразово в житті апостола.
Ви коли-небудь відчували себе так? Так, ніби всі тебе покинули? Можливо, у вашому житті був час, коли ваші друзі − або, можливо, навіть ваша сім’я − розчарували вас. Можливо, чоловік або дружина підвели вас. Іноді ми стаємо настільки зневіреними, що помилково уявляємо, що навіть Бог нас підвів.
Ти можеш шукати розради у людей, і іноді ти її знайдеш. Але я мушу тебе попередити: якщо ви постійно шукатимете в людях розради й підтримки, ви будете розчаровані. Неважливо, чи це друг, чи близький родич, чи навіть пастор. Так, є добрі та благочестиві люди, які допоможуть вам, підбадьорять вас, і Бог буде діяти через слухняних, сповнених Духом людей, щоб зробити все це для вас.
Однак, зрештою, вам потрібно шукати розради у Бога. Він буде з вами, стоятиме на вашому боці, коли всі інші зникнуть зі сцени.
Я краще буду в найгіршому місці, яке тільки можна собі уявити, з Господом, ніж у найкращому місці, яке тільки можна собі уявити, без Нього. І це також був досвід апостола.
Господь прийшов і стояв поруч з Павлом у в’язниці римських казарм, і ми не маємо жодного запису про те, що Він використовував додаток «Знайди моїх друзів» на смартфоні, щоб відстежити Свого слугу. Господу не потрібно було наймати приватних детективів, щоб знайти Павла. Ісус точно знав, де він знаходиться.
Отже, Бог може зустрітися з вами навіть у справжній в’язниці, буквально за сталевими ґратами. Але не всі в’язниці − це тюрми або в’язниці. Лікарняне ліжко або реабілітаційний центр можуть бути в’язницею. Так само, як і травма чи хронічна хвороба. Старість сама по собі може бути дуже обмеженою, коли ви не можете вийти або робити те, що робили раніше, і ви відчуваєте себе зв’язаними.
Читайте також:
Павло звертається до всіх нас, як і до апостола Павла: «Будьте відважними. Ти не один, і я повністю усвідомлюю твої страждання».
Можливо, ви перебуваєте у тюремній камері в жалобі через втрату близької людини через смерть. Ісус там з вами… і зі мною також. Він розуміє, через що ти проходиш, і знає, що чекає на тебе попереду.
Він каже: «Будь мужнім».
А потім Він дає нам те, що ми ніколи не змогли б знайти самі.
