В сучасному українському політичному контексті часто говориться про червоні лінії. Однак, мій допис не про політику. Червоні лінії – це метафора, взята зі сфери архітектури й означає межі, за які не можна переходити. Тож сьогодні я розкажу про свої червоні лінії в богослов’ї. Особливо заглиблюватись не буду, напишу те, що на поверхні.
Перше − це Трійця
Будь-які богословські пошуки, які ставлять під сумнів догмат про Трійцю для мене неприйнятні. Ні в якому разі, ні під будь-яким соусом. Без Трійці немає християнства. А справжнє богослов’я може бути тільки тринітарним.
Друге − це Христос
Будь-які богословські розробки, які нехтують центральним місцем Христа в Божому Об’явленні для мене неприйнятні. Щоб там не говорилось, але якщо Христос не є в центрі, таке богослов’я мені не до смаку. Тому що християнське богослов’я може бути тільки христоцентричним.
Третє − це Святе Письмо
Будь-які богословські теорії, які не приймають повноту і завершеність Божого Об’явлення у Святому Письмі для мене неприйнятні. Богослов’я, яке від початку до кінця не засноване на Біблії не миле моїй душі. Справжнє богослов’я може бути тільки біблійним.
Четверте − це благодать
Будь-які розмови про богослов’я, які починаються не з Божої благодаті для мене неприйнятні. Я переконаний, що богослов’я неможливе без «коперніканського перевороту» в релігійному мисленні, суть якого дуже проста: не ми полюбили Бога, а Він перший полюбив нас; не ми шукали Його, а Він знайшов нас; не ми вибрали Його, а Він обрав нас. Тому справжнє богослов’я повинно бути передусім катабатичним, себто низхідним (те, що Бог зробив для нас), а вже відтак анабатичним, тобто висхідним (те, що ми повинні робити для Бога).
П’яте − це хрест
Будь-які богословські ідеї, які суперечать мудрості хреста для мене неприйнятні. Хрест – це тест на правильність будь-якого богослов’я. Хрест – це ключ до всього сказаного у Святому Письмі; це призма, через яку ми можемо правильно розуміти все біблійне Об’явлення. Всі дороги ведуть до хреста. Логіка Писання – це логіка хреста, яка говорить, що сила Божа проявляється в немочі, велич − у приниженні, першість − у смиренні, царювання − в служінні, справедливість − у милосерді, перемога − в жертві, суд − у любові. Тільки той, хто розуміє хрест, може бути богословом. Справжнє богослов’я говорить про Бога так, як Він відкрив Себе на хресті. Тому справжнім богослов’ям є тільки богослов’я хреста.
Читайте також:
В якості P.S. додам: будь-яка герметичність, доктринерство, а також сектантська скерованість є для мене чужими і неприйнятними у богослов’ї. Я переконаний, що богослов’я повинно мати соборний характер. Тому що жодна людина, ані жодна конфесія, немає і не може мати монополії на істину. Справжнє богослов’я твориться в діалозі з усіма святими. Також богослов’я є неможливим без свободи. Тому що богослов – це не той, хто як папуга повторює церковні догми, а радше той, хто робить виклик традиції, спонукаючи осмислювати зміст віри в сучасному контексті.
