Міністерство соціальної політики ще в лютому, затвердило так звану “Інструкцію щодо інтеграції гендерних підходів під час розроблення нормативно-правових актів”, якою вводить “гендер” в українське правове поле.
Документ встановлює чітке визначення слова “гендер” в українському правовому полі:
Гендер – соціально закріплені ролі, поведінка, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок/чоловіків.
Отож, відтепер офіційно гендер – абстрагована від людської біології та статі роль. Тобто законодавець захищає самопроголошених: людей-собак; людей-прибульців; дорослих, що відчувають себе дітьми; ЛГБТ; екосексуалів та інших “гендерів”, кількість яких доходить до 300.
- Михайло Шевченко, директор інституту сексології: “Гендер – це маркетинговий хід політичних угрупувань”
- Олена Львова, кандидат юридичних наук: “Гендерна концепція суперечить природі права”
Нагадаю: слово “гендер” є маніпуляцією, свідомим громадянам слід уникати його застосування з позитивним або нейтральним відношенням до цього поняття. Небезпека полягає в тому, що воно включає варіанти збочення, коли так звана “соціальна роль” відрізняється від біологічної. Наприклад, це стосується сексуальних вподобань та віку людини. Натомість слід використовувати слова “стать” (може бути чоловіча або жіноча), та “збочення”, “девіація”, “педерастія” і т.п, коли йдеться про ЛГБТ+.
Історія як самого поняття “гендер”, так і так званих гендерних досліджень починається приблизно з середини минулого століття. В наукове поле це слово першими ввели у 1960-х роках американські психологи Джон Мані і Роберт Столлер, “запозичивши” його з англійської лінгвістики, де спочатку це поняття означає граматичний рід.
Наказ окремо дає визначення слову “стать”: “сукупність ознак біологічних та фізіологічних особливостей особи”. Що чітко відокремлює це поняття від слова “гендер”. Тобто відтепер офіційно стать – це об’єктивна фізіологічна ознака, а гендер – самовизначена соціальна роль.
Документ цинічно декларується як додатковий засіб усунення нерівності чоловіків та жінок, але в розумінні авторів це зводиться до руйнації традиційної сім’ї.
Психічно здорова людина ніколи б не здогадалася, що поняття “стратегічні гендерні потреби”, якому дає визначення наказ, це “потреби, що спрямовані на усунення залежності жінок від чоловіків у суспільстві, пов’язані з розширенням можливостей жінок і залежать від конкретних соціальних, економічних і політичних умов”.
Тобто жінка, що добровільно виховує дітей, та слідкує за домашнім господарством визначається як “обмежена в можливостях”.
Скоріш за все, поєднання психічної травми та пожадливості до наживи (грантів) стало причиною виникнення цього ганебного документа. Щось у сім’ях авторів явно відбулося “не так як треба”, і тепер вони, бажають знищити сім’ю як таку – не тільки свої спогади, але і як соціальне явище.
Замість того, щоб усіляко підтримувати родину – основу нашої державності, грантожери-збоченці прагнуть законодавчо закріпити диктатуру психічних відхилень.
[sc name=”futerblock” ]
