Літургію і місію часто протиставляють. І, здається, я все більше розумію чому. Будьмо чесними, літургія церкви часто стає мертвою, формальною, музейною, відірваною від реального життя дійсністю. Я б сказав: «повна нульова придатність до місії». Або ще гірше: дійсність, яка паралізує місію і робить її неможливою.
Взяти хоча б візантійський варіант літургії, та ще й церковно-слов’янською мовою. Нікого не хочу образити, але якби апостол Павло встав із могили й побачив оце все, то, здається мені, ліг би туди знову заживо.
Водночас у багатьох протестантських середовищах літургія також повністю втратила свій первісний місійний вимір, ставши подіумом для нарцисизму та самолюбування з нульовим місійним потенціалом.
Багато хто це помічає і починає різко виступати проти церковної літургії взагалі та усіляко котити на неї бочку. Це вже навіть стало певною модою серед молодих євангеліків – висловлювати час від часу своє «фе» на адресу літургії. Мені ж здається, що тут потрібно уникати крайнощів. Якщо ми говоримо про формалізм, нарцисизм та обрядовір’я, тоді я теж кажу своє «фе». Але продумане, впорядковне та організоване публічне богослужіння церкви не є проблемою, якщо громада є відкритою і місійною. Саме тому я переконаний, що літургія повинна реформуватись, а не консервуватись. І це, на мою думку, є показником її життєздатності, адекватності та притомності.
Читайте також:
І тут я хотів би поділитися думкою папи Франциска, який пропонує чудове трактування церковного богослужіння в його взаємозв’язку з євангелізацією. (Це, до речі, була тема моєї дипломної роботи в семінарії: «Літургія Церкви – джерело і вершина євангелізації та виховання у вірі», інтерес до якої я не втратив і до сьогодні.) Отож, думка до теми від Хорхе Марія Бергольйо:
«Сповнена радості євангелізаційна громада завжди вміє «святкувати». Вона відмічає і святкує кожну маленьку перемогу, кожен крок уперед у ділі євангелізації. Радісна євангелізація втілюється в красу літургії та щодня примножує благо. Церква євангелізує і євангелізується красою літургії, а літургія являє собою також святкування діла євангелізації та джерело оновленої готовності до самовіддачі», – Папа Франциск, Радість Євангелія, §24.
Джерело:
https://www.facebook.com/tvijdyvnyj/posts/2865801657020276
