Уявіть собі, що ви – працівник ритуальної служби й збираєтеся поховати свого найкращого друга. Потім уявіть, що через кілька хвилин ви йдете з ним додому.
Це саме те, що сталося в 1-й книзі Царів 13:31 в драматичній сцені, коли мертвий ізраїльтянин торкається кісток пророка Єлисея.
Що ж це таке? Невже це одна з тих біблійних історій, над якими ми просто пропливаємо, чухаючи свої духовні потилиці?
Сцена: Єлисей, вічно активний пророк, який творив чудеса, щойно помер. Його поклали в гробницю.
До міста приїжджає банда мародерів. Перелякані носії труни кидають свого друга разом з Єлисеєм до гробу: «Коли тіло торкнулося кісток Єлисея, чоловік ожив і став на ноги».
Ніде більше в Біблії такого не відбувається. Чи не є це забобони, на кшталт мощей, похованих у церковних катакомбах?
Звичайно, ні. Але що це означає?
У Біблії кістки означають місце сили. Конкретно – Божої сили. Або її відсутність.
Вісімдесят чотири рази кістки згадуються у Святому Письмі. Як Адам, описуючи Єву, каже: «Кістка від кісток моїх». Божа творча сила.
Коли шлюб розпадається, страждання від нього порівнюють із гниттям кісток. Коли кістки здорові, це приносить освіження і насолоду.
Єлисей рідко говорив. З єрихонських вод, піднявши сина шунамітянки, очистивши отруєну юшку, нагодувавши 100 чоловік мішком зерна…. він діяв владно.
І ось з його могили зійшло останнє диво. Пророк замовк. Але Божа сила й обітниці ніколи не мовчать.
Коли ви найменше очікуєте дива і потребуєте його, Бог неможливого оживляє долину мертвих кісток. (Єзекіїль 37)
Дві тисячі років тому, Хтось інший був покладений в гробницю. Але Його кістки не розтрощили.
Ми читаємо в момент Його смерті: «І повідкривались гроби, і повставало багато тіл спочилих святих». (Мт. 27:52)
Ми всі перебуваємо на похоронному марші, ось-ось будемо покладені у власні могили. Але коли нас торкається Ісус, ми «оживаємо і стаємо на ноги».
Духовний кальцій для сухих кісток.
