Від самого початку поняття фундаменталізм несло в собі однозначно позитивний зміст. Його випрацювали американські євангеліки на початку ХХ ст. у полеміці з ліберальним протестантським богослов’ям. Воно походить від слова «Fundamentals», що означає «основи». І в певному сенсі всі ортодоксальні християни є фундаменталістами. Проте згодом це поняття набуло виразних негативних відтінків. Великою мірою причиною цього стало радикальне відмежування фундаменталістів від будь-якого діалогу із суспільством і жорстке протистояння з культурою.
Новою віхою в історії цього поняття стали процеси радикалізації в середовищі ісламу, зокрема створення на близькому Сході ряду ісламських теократій. І, напевно, остаточно негативне значення за ним закріпилося після терактів 11 вересня, коли в цілому світі всі заговорили про ісламський фундаменталізм.
В середині 80-х років група вчених із Чиказького університету зробила спробу ґрунтовно дослідити цей феномен. Вони досліджували різні спільноти й традиції і в 5-ти томах видали результати своєї праці. І що цікаво, вони з’ясували, що фундаменталізм не пов’язаний із якоюсь однією конфесією чи навіть релігією. Насправді, це є загально релігійне явище. Ба більше, воно поширене і в нерелігійному середовищі. Існує атеїстичний фундаменталізм. Отже, це радше морально-психологічне, аніж суто релігійне явище. Інакше кажучи, фундаменталізм не є рисою якоїсь окремої конфесії, він існує в буддизмі, в індуїзмі, в ісламі, в атеїзмі, в католицизмі, в православ’ї, в протестантизмі і т.д. Одне слово − скрізь.
Читайте також:
Занотовано із виступу о. Кирила Говоруна на лідерському форумі Криворізької ради церков.
Від себе додам, що релігійний фундаменталізм є хибною формою релігійності, від якої необхідно позбуватись, а не культивувати її. Мені самому потрібно було немало часу та відваги, щоб усвідомити, визнати і робити кроки для подолання цієї проблеми. Насамперед − у самому собі. Для мене це було як стрибок зі скелі. Трохи страшно, але врешті це приносить із собою невимовне почуття свободи.
