В Ірані відбуваються безпрецедентні за масштабами протести — як за кількістю учасників, так і за географією. Демонстрації охопили десятки міст, а соціальні мережі переповнені відео, що фіксують зростаюче народне невдоволення. Це не спалах емоцій, а результат накопиченого страждання, яке, схоже, сягнуло критичної точки.
Джерело: The Christian Post
Економіка в руїнах: мільйон ріалів — менше долара
Іранська національна валюта — ріал — впала до історичного мінімуму. Сьогодні один мільйон ріалів коштує менше одного долара США. Це не абстрактна цифра, а реальність, що б’є по кожній родині: знецінені заощадження, недоступні базові товари, відсутність перспектив.
Причину іранці бачать чітко: мільярди доларів, виведені режимом аятол на фінансування радикальних угруповань — зокрема ХАМАС, «Хезболли», хуситів та інших джихадистських структур. Політика експорту ісламістської революції повернулася додому — у вигляді тотального зубожіння.
Вода, світло і життя: країна у стані гуманітарної кризи
До економічного колапсу додалася безпрецедентна водна та енергетична криза. По всій країні — регулярні відключення електроенергії, водосховища майже порожні. У владних колах навіть звучали заяви про можливу евакуацію мільйонів мешканців Тегерана через неможливість забезпечити місто водою.
Це вже не просто погане управління. Це — національна катастрофа, спричинена десятиліттями корупції, ідеологічної одержимості та зневаги до власного народу.
П’ять десятиліть страху і крові
Іранці живуть не лише в умовах злиднів, а й під постійною загрозою репресій. За останні десятиліття мільйони людей були заарештовані, побиті, закатовані, вбиті або зникли безвісти. Це колективна травма нації.
Протести вже спалахували раніше — зокрема після вбивства Махси Аміні у 2022 році, а також під час масштабного страйку далекобійників, який охопив понад 160 міст через різке зростання цін. Але тоді режиму вдалося втриматися.
Цього разу — інакше
Нинішня хвиля протестів має інший характер. Люди більше не бояться. На вулицях дедалі гучніше лунають гасла за відновлення династії Пехлеві та повернення кронпринца Рези Пехлеві, а також прямі заклики до повалення аятол.
Це не лише протест проти злиднів — це відкрите відкидання ісламської теократії як такої.
Світ не може залишатися осторонь
Поки іранці ризикують життям, дедалі очевидніше, що внутрішнього тиску може бути недостатньо. Тим паче, що загроза, яку несе режим, спрямована не лише всередину країни.
Показово, що навіть так званий «поміркований» президент Ірану нещодавно заявив про фактичну війну з США, Ізраїлем та Європою.
На цьому тлі в Ірані з надією сприйняли заяви президента Donald Trump, який підтвердив готовність підтримати нові військові дії проти режиму, зокрема проти Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР), якщо Іран відновить ядерну або ракетну програму.
Втрачене вікно можливостей — і новий шанс
Багато іранців з болем згадують, що 12-денна війна між Ізраїлем та Іраном у червні не завершилася крахом режиму. Люди відчули себе покинутими, адже саме тоді був шанс або зруйнувати систему, або хоча б дати суспільству простір для дій.
Сьогодні іранці кажуть прямо: вони готові терпіти ще більше, якщо це приведе до свободи.
Режим, що отруїв пів світу
Ісламська республіка Іран спричинила страждання не лише власному народу. Від 1979 року її вплив відчули:
-
Ізраїль і єврейський народ,
-
країни Близького Сходу,
-
Захід,
-
держави, що розвиваються,
-
арабський та ісламський світ.
Важко знайти регіон, який би не зазнав наслідків цієї революції.
Читайте також:
