У Святому Письмі «дорога» часто виступає як метафора способу життя, поведінки, звичаю. Наприклад: «Дорогу бо праведних знає Господь, а дорога безбожних загине!» (Пс.1:6) Або: «Щасливі ті, що їх дорога бездоганна, що ходять за Господнім Законом». (Пс.119/118:1)
Але в юдейській традиції це слово стало з часом особливим поняттям, яким євреї почали називати Закон. Інакше кажучи, слово «дорога» стало одним із синонімів Закону. В часи Ісуса таке розуміння було вже загальноприйнятим. Це добре видно, зокрема, в словах фарисеїв, якими вони звертаються до Ісуса: «Ми знаємо, що ти щиросердий і що ДОРОГИ БОЖОЇ навчаєш по правді…» (Мт.22:16) І в даному разі навчати Божої дороги означає не що інше, як навчати Божого Закону.
Все це допомагає нам краще зрозуміти зміст і значення Христового вчення. Ось як усе починалось: «Було Боже слово в пустелі до Івана, сина Захарії. Він пройшов усю околицю Йорданську, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів, як ото написано в книзі пророцтва пророка Ісаї: Голос того, хто кличе в пустелі: Приготуйте ДОРОГУ ГОСПОДНЮ, вирівняйте стежки Його! Хай кожна долина наповниться і кожна гора та кожний пагорб понизиться! Нехай криві стежки стануть прямими, а вибоїсті — гладкими дорогами; і кожна людина побачить Боже спасіння!» (Лк.3:2-6) В даному уривку ми можемо яскраво побачити, що покаяння, яке проповідував Іван, розуміється як «приготування Господньої дороги». Інакше кажучи, Іван заклика́в людей привести своє життя у відповідність із Божими заповідями. Саме це і є приготуванням Господньої дороги. Покаяння не було якимсь розмитим поняттям, значення якого кожен мав додумувати для себе сам. Ні, покаятись означало виконати цілком конкретну дію, а саме – повернутись на дорогу Закону.
І ось приходить Ісус і заявляє: «Я Є ДОРОГА!» Він є сповненням Закону. Його «тягар» легкий і «ярмо» любе. В Ізраїлі всі вчителі навчали дотримуватись Закону. Всі – фарисеї, садукеї, есеї. Всі до одного. Вчити чогось іншого чи супротивного Закону було просто неможливо. Подібні заняття були рівносильними каменуванню. Різниця між учителями могла бути тільки в тлумаченні Закону. Так ось, як і всі інші вчителі в Ізраїлі, Ісус також навчав Закону. Проте Його акценти суттєво відрізнялися від того, на що робили наголос інші. Якщо всі інші зосереджували свою увагу на обрядовій стороні Тори, то Ісус наполягав, що «найважливіше в Законі – це суд, милосердя і віра». (Мт.23:23) Його тлумачення Закону не було «непосильним тягарем на плечах людей», як фарисейська наука, воно було легким і любим, повним любові, милосердя, співчуття і доброти. Ісус не заперечував Закон, Він просто запропонував Свою власну інтерпретацію Тори. «Не думайте, що Я прийшов відмінити Закон або Пророків. Я не прийшов відмінити, але сповнити». (Мт.5:17)
Ось чому Ісус говорить: «Я Є ДОРОГА!» Він не просто навчає Закону, чи пояснює його. Він є його живим втіленням. Він – жива Тора, яка зійшла з неба. Він – Той, про Кого говорить увесь Закон і Пророки. Він є метою Закону. Ось чому ДОРОГА стала також однією з перших назв християнства. І якщо для юдаїзму поняття «дорога» було синонімом Закону, то для християн воно стало синонімом Христа, Його вчення і життя.
«А коли намісник дав йому знак говорити, Павло відповів: (…) Визнаю перед тобою, що згідно із цією ДОРОГОЮ, яку [юдеї] називають єрессю, я служу Богові батьків, вірячи в усе, що написано в Законі та в Пророків». (Ді.24:14)
[sc name=”futerblock” ]
