Нове масштабне дослідження психолога Вілла Джервейса з Університету Брунеля (Лондон) ставить під сумнів уявлення про раціональність атеїзму. Результати показують, що навіть переконані атеїсти в секулярних країнах інтуїтивно схильні вважати релігію корисною для суспільства.
Джерело: Christian Today
Навіть невіруючі можуть «вірити у віру»
Ключовою ідеєю дослідження стала концепція філософа Деніела Деннета — «віра у віру». Це думка про те, що релігійна віра — навіть якщо її не поділяєш — є позитивним соціальним явищем.
Доктор Джервейс та його команда провели експеримент серед 3 800 учасників із восьми малорелігійних країн: Канади, Китаю, Чехії, Японії, Нідерландів, Швеції, Великої Британії та В’єтнаму. Учасникам пропонували судити про наміри людей у певних сценаріях, зокрема використовуючи ефект Кноба — психологічний феномен, що демонструє моральну асиметрію: люди схильні приписувати шкідливим наслідкам намір, навіть якщо його не було.
Атеїзм як «шкідливий» наслідок?
У новому варіанті сценарію учасники читали про журналіста, чия стаття мала неочікуваний вплив — вона або сприяла зростанню релігійності, або атеїзму. Людей запитували: чи зробив це журналіст навмисно?
Результат виявився вражаючим: на 40% частіше учасники вважали, що створення більше атеїстів було навмисним, ніж те, що навмисно спричинив більше віруючих.
І це спостерігалося навіть серед самих атеїстів.
“Наші учасники інтуїтивно сприймали поширення атеїзму як духовне забруднення,” — зазначив доктор Джервейс.
Релігія як моральний інстинкт суспільства
Згідно з автором дослідження, релігія упродовж тисячоліть асоціювалась із добром, мораллю та соціальним порядком. Навіть якщо суспільство сьогодні формально менш релігійне, ці асоціації залишаються на підсвідомому рівні.
“Ми живемо в культурі, сформованій релігією. Було б дивно, якби релігійна інтуїція повністю зникла лише тому, що зменшилось відвідування церков,” — пояснює Джервейс.
У своїй нещодавній книзі «Невіра: Походження атеїзму в релігійному виді» вчений аналізує, як в межах людства — виду, схильного до віри — з’являється все більше невіруючих. Проте релігія залишається основою колективної ідентичності та моральної співпраці.
Чи насправді ми живемо у «вік атеїзму»?
Дослідники попереджають: хоч би як активно відбувався процес секуляризації, підсвідома підтримка релігії зберігається навіть серед тих, хто її відкидає.
Це не означає, що атеїсти таємно вірять у Бога, але вказує на глибоку психологічну та культурну вкоріненість ідеї, що віра корисна для суспільства.
“Віра може слабшати, але віра у віру — лишається. І це ускладнює твердження, що ми увійшли в епоху атеїзму,” — підсумовує доктор Джервейс.
Це дослідження — нагадування про те, що навіть у найсекулярніших умовах образ релігії як джерела моральності не зникає. Це відкриває простір для християнських церков і служителів — не для того, щоб доводити “правильність релігії”, а щоб у смиренні й істині свідчити про живу віру, яка не є просто моральною традицією, а стосунком з Богом.
Читайте також:
