Під час 58-ї сесії Ради з прав людини ООН у Женеві відбулася панельна дискусія на тему «Реєстрація та правовий статус місць поклоніння: негативні наслідки для релігійних меншин». Захід організували Всесвітній євангельський альянс (WEA), Англіканське співтовариство, Всесвітня рада церков, Open Doors International та Stefanus Alliance.
Джерело: evangelicalfocus
Учасники дискусії наголосили, що право на свободу віросповідання включає можливість юридично визнавати місця поклоніння. У країнах, де реєстрація є складною або неможливою, пастори піддаються штрафам або арештам за проведення богослужінь у «незареєстрованих» місцях.
Захід модерувала Жанетт Епп Букінгем, директорка Женевського офісу WEA. Серед доповідачів були християнські лідери з Європи: Самуїл Петровський, генеральний секретар Євангельського альянсу Сербії, та пастор євангельської церкви Анталії (Туреччина) Рамазан Аркан. Також виступила Назіла Ганеа, спеціальний доповідач ООН з питань свободи релігії або переконань.
Сербія: протестанти поза законом
Самуїл Петровський розповів про релігійний закон Сербії 2006 року, який розділяє релігійні групи на «традиційні» та «нетрадиційні». До традиційних зараховані православна, католицька та мусульманська громади, які не зобов’язані проходити реєстрацію для отримання юридичних прав.
Натомість протестантські євангельські церкви повинні збирати підписи щонайменше 100 осіб із зазначенням їхніх ідентифікаційних номерів. Це відлякує багатьох віруючих, оскільки є ризик втрати роботи на державній службі через релігійні переконання.
Якщо ж церкві не вдається зібрати 100 підписів, вона може реєструватися лише як релігійна НУО, що обмежує її фінансові можливості та позбавляє доступу до ресурсів для купівлі або оренди приміщень для богослужінь.
«Хоча свобода віросповідання в Сербії покращилася з 2006 року, ми досі стикаємося з дискримінацією як у законодавстві, так і в суспільстві», – підкреслив Петровський.
Туреччина: дискримінація та переслідування християн
Пастор Рамазан Аркан розповів, що турецькі євангельські церкви стикаються з серйозними труднощами та дискримінацією.
Багато церков мають власні приміщення, проте жодне з них не визнається державою як офіційне місце поклоніння. У результаті влада не надає дозволів на проведення богослужінь, а деякі приміщення навіть перетворюють на мечеті.
«Ми намагалися порушити це питання перед владою, але нас ігнорують, оскільки ми є релігійною меншиною», – наголосив Аркан.
Турецькі християни, які навернулися з ісламу, стикаються з наклепницькими звинуваченнями, мовою ненависті в ЗМІ та дискримінацією в освіті та на роботі. Багато хто втратив роботу або не міг влаштуватися на неї через віру.
Влада також забороняє відкриття християнських навчальних закладів та університетів, що унеможливлює отримання офіційної богословської освіти.
Через ці утиски деякі релігійні лідери змушені залишати країну, а багато церков закриваються.
ООН: релігійна свобода повинна бути гарантованою
Назіла Ганеа, спеціальний доповідач ООН з питань свободи релігії або переконань, підкреслила, що релігійна свобода включає:
- Можливість мати офіційно визнані місця поклоніння
- Право навчати та поширювати релігійні переконання
- Свободу отримувати добровільні пожертви
- Право на вибори духовних лідерів та відзначення релігійних свят
Також вона нагадала, що біженці та шукачі притулку мають право на свободу віросповідання і повинні мати можливість збиратися для поклоніння відповідно до своїх переконань.
«Свобода релігії не має залежати від реєстрації – вона повинна бути гарантованою», – заявила Ганеа. «Це дає незалежність, зменшує нагляд і переслідування та підтверджує прийняття суспільством».
Попри міжнародні гарантії релігійної свободи, у багатьох країнах реєстрація церков стає способом контролю та обмеження діяльності християнських громад.
Сербія та Туреччина демонструють два різні підходи до цієї проблеми:
- У Сербії деякі релігійні групи мають преференції, тоді як інші стикаються з бюрократичними перешкодами та дискримінацією.
- У Туреччині влада ігнорує права християн, обмежує їхню діяльність та не визнає їхніх церков.
Захист релігійної свободи залишається одним із головних викликів сучасного суспільства, і міжнародна спільнота має звернути увагу на проблеми християнських меншин у цих та інших країнах.
Читайте також:
