На острові Сір-Бані-Яс в Абу-Дабі археологи виявили 1400-річну гіпсову плиту із зображенням хреста, що докорінно змінює уявлення про поширення християнства у VII–VIII століттях.
Джерело: The National
На плиті вирізьблено хрест на східчастій піраміді, яка нагадує Голгофу — місце розп’яття Ісуса Христа. Біля основи зображене гілля, яке символізує життя і воскресіння. За словами керівника розкопок Марії Ґаєвської, це відкриття підтверджує, що християнська громада на острові не лише існувала, а й процвітала:
«Кожен елемент хреста увібрав регіональні мотиви. Це показує, що християнство тут не тільки було присутнє, а й адаптувалося, приносячи плід у місцевому контексті».
Хрест розміром 27 на 17 см, товщиною менше 2 см, ймовірно, був священним предметом, прикріпленим на стіні, перед яким молилися віруючі.
Серед інших знахідок — кераміка, скляний посуд і невелика зеленувата посудина, яка, можливо, містила єлей або рожеву воду.
Відбиток майстра і спадок віри
Еміратська археологиня Гаджар аль-Менхалі розповіла, що на зворотному боці плити зберігся відбиток пальця її творця — слід руки людини, яка понад тисячу років тому виготовила цей символ віри.
Голова Департаменту культури і туризму ОАЕ Мохамед Халіфа аль-Мубарак назвав відкриття «могутнім свідченням глибоких цінностей співіснування та відкритості», які формували регіон упродовж століть.
Археологи визначили, що громада на Сір-Бані-Ясі належала до Церкви Сходу, яка поширювалася від Близького Сходу аж до Індії та Китаю.
Християнські монахи в Аравійській пустелі
На острові мешкали високопоставлені монахи у добре збудованих будинках із вапняку та коралів, із внутрішніми двориками та цистернами для води. Це свідчить, що громада жила не в злиднях, а у впорядкованому середовищі, присвяченому молитві й духовному служінню.
Перші свідчення християнства на острові були знайдені ще у 1990-х роках. А у 2022 році другий монастир відкрили в еміраті Умм-ель-Кувейн. Подібні пам’ятки віднайдені також у Кувейті, Ірані та Саудівській Аравії.
Таємниця занепаду
Чому громада залишила острів, залишається загадкою. Руйнувань чи слідів насильства не виявлено, тож археологи припускають, що монахи могли залишити місце добровільно, можливо, з надією повернутися.
Історичні свідчення підтверджують, що ранні християни й мусульмани в регіоні часто співіснували мирно, торгували і взаємодіяли без конфліктів.
Це відкриття вкотре показує: християнство мало ширше розповсюдження, ніж зазвичай вважалося, і відіграло важливу роль у духовній історії Аравійського півострова.
Читайте також:
