Якщо прокляття гріха відносилося значною мірою саме до трудової/економічної діяльності людини (Бут. 3: 17-19), то чи не слід нам очікувати, що і спасіння, здійснене Христом, щонайменше, тісно переплітається зі сферою праці та економіки?
У середньовічній церкві утвердилася думка, що Христос спасає «душу» людини, маючи на увазі, що «душа» – це вічна нематеріальна частина людської сутності. Всупереч тому, що в основі такого уявлення лежали ідеї неоплатонізму, а зовсім не біблійне вчення, воно виявилося надзвичайно живучим. Багато християн і сьогодні вважають, що подвиг Христа не має ніякого відношення до матеріального світу, тим більше до таких «брудних» речей як праця, гроші й бізнес.
Результат такого навчання дуже сумний: серед євангельських християн майже немає висококласних професіоналів, а ставлення віруючих до праці таке, що християни-підприємці не хочуть брати на роботу людей з власної громади. Крім того, досить багато «вірних» членів наших церков настільки глибоко загрузли в кредитах і боргах, що на їх погашення йде майже весь заробіток. Може бути, що щось не так з нашим розумінням спасіння?
Христос Сам проголосив, що Його місія включає сферу економіки
У Своїй проповіді в синагозі Назарета Він використовує уривок з 61 розділу пророка Ісаї:
«Дух Господній на Мені, бо Він помазав Мене благовістити убогим, послав Мене [зціляти розбитих серцем], проповідувати полоненим визволення, сліпим — прозріння, і пригноблених відпустити на волю; звіщати рік Господнього помилування!» (Лк. 4: 18-19).
Убогість, про яку говорить Ісая (а слідом за ним і Ісус), це не тільки «убогість духу», але перш за все брак коштів, щоб покрити навіть найнеобхідніші потреби. І Радісна звістка для жебраків, звичайно, полягає не в тому, що вони залишаться жебраками: Христос стверджує, що подолання бідності та екстремальної бідності – це частина Євангелія.
Заключні слова наведеної цитати – це проголошення Ювілейного року. Заповідь про Ювілейний рік носить яскраво виражений економічний, соціальний і, як сьогодні сказали б, екологічний характер: збіднілі отримують шанс почати все спочатку, прощаються борги, відновлюються майнові та соціальні права (тим самим відбувається відновлення соціальної структури), заборона обробляти поля і виноградники обмежує експлуатацію природних ресурсів.
Сьогодні проблем у цих сферах не менше, ніж під час Ісаї або земного життя Ісуса. Бідність не долається тільки проповіддю і насадженням церков. У сучасному світі бідність пов’язана, перш за все, з відсутністю гідно оплачуваної роботи, а тому «блага вість для бідних» полягає у створенні робочих місць. Проголосити «літо Господнє» потрібно не тільки на словах, але пропонуючи практичні рішення для економічних, соціальних і екологічних проблем сучасного світу.
Сьогодні ці аспекти проголошеної Христом місії сприймаються, в кращому випадку, як другорядні стосовно «спасіння душ». Але згадаймо, що слово «душа» в Біблії означає «життя» і відноситься до людини в цілому, а не тільки до її «нематеріальної» частини. А слово «спасіння» має дуже широкий спектр значень, серед яких – позбавлення від небезпеки, зцілення від хвороби, перемога над ворогами, а також – цілісність життя.
Іншими словами, спасіння пов’язане не тільки з нашою долею в Вічності, але має пряме відношення до нашого життя і на землі. Христос вказав, що основною проблемою людства є не зовнішні обставини, а гріх, розрив відносин з Богом. Але подібно до того, як гріх торкнувся всіх сфер людського життя, так і викуплення, здійснене Христом, також поширюється на все: здоров’я, відносини в родині, расові та етнічні конфлікти, а також – економіку, фінанси і праця.
Сказане вище підводить нас до ще однієї тези.
Згідно з Новим Заповітом, спасіння має всеосяжний, воістину вселенський характер
Ми читаємо про те, що під верховенством Христа повинно бути «з’єднане і земне, і небесне» (Еф. 1:10). Іншими словами, «земне» теж має бути підкорене Христу, а значить, все, що відбувається на землі, включаючи працю й економічні відносини, має бути свідченням здійсненого Христом викуплення.
Звичайно, повною мірою панування Христа у сфері економіки буде проявлено тільки на новій землі. Але це вірно і стосовно всіх інших аспектів спасіння: ми все ще «багато грішимо» (Як. 3: 2), повна перемога над гріхом і смертю відбудеться лише в результаті другого Пришестя Христа і воскресіння мертвих.
Однак цей факт не знімає з нас відповідальності докладати зусиль до того, щоб наше життя все більш і більш відображало Божу славу. І саме ці, нехай навіть деякі, прояви «життя майбутнього віку» є найбільш переконливим свідченням невіруючим, що спасіння – це живий досвід, а не просто «красива концепція».
Такий же підхід слід застосувати і щодо трудової діяльності й економіки. Наївно думати, що праця буде приносити тільки задоволення і радість. Сподіватися, що якщо ми працюємо разом з Богом, то нас завжди й у всьому буде супроводжувати успіх – означає приректи себе на гірке розчарування. Нерозумно очікувати, що можна побудувати «християнський бізнес», який буде повністю вільний від наслідків гріха. Ми все ще не вільні від зла, яке діє як у світі, так і в наших власних серцях.
І все ж викуплення, здійснене Христом, відкриває можливість працювати не просто для прожитку, але через працю являти Бога, Його присутність і дію в наших життях. І «знаки Царства Божого» на робочому місці яскравіше всяких слів вказують на реальність цього Царства.
Автор: Михайло Дубровский
Джерело: Газета Мірт
[sc name=”futerblock” ]
