Коли розпочалась війна і російські війська почали бомбити Київ, місіонерам Марії та Джафіну Джону довелось вирішувати, чи покинуть вони столицю.
Джерело: 1.cbn.com
«Ми зібрали валізи, ми поспішаємо, це нова ситуація; все сталось несподівано, ти прокидаєшся вранці, чуєш звуки бомб і ти такий: “Воу, що тут відбувається?”», − каже Марія.
«Це було непросте рішення поки ми не помолилися. Але після молитви, рішення далось дуже легко», − додав Джафін.
Джафін родом з Індії. Його дружина Марія з Німеччини. Вони обидва є місіонерами в Україні з групою «Youth With A Mission» («Молодь з місією»).
«Так як я ріс в Індії, виконував там служіння, то це був не перший випадок, коли я опинився в небезпечній ситуації, це вже було втретє», − каже Джафін.
Вони вирішили залишитися через обіцянку служити українцям, незважаючи на те, що їхнє життя під загрозою.
«В служінні як і в шлюбі − “в горі та радості”. Ми тут не тільки для того, щоб впливати під час несприятливого часу. Коли всі роз’їжджаються, це час, коли ми повинні залишитись», − повідомила Марія CBN News.
Серцем Києва зараз є фортеця з бетонних плит, мішків з піском та металевих конструкцій, які допомагають зупинити російські танки. Сьогодні пів міста вже евакуювали. Працівники YWAN сфокусовані на служінні тим, хто все ще залишається у місті.
Джафін і Мері почали діяти, вони перетворили розлогий кампус YWAM на центр гуманітарної допомоги.
Одна з учасниць служіння Наталя та її два сини працюють на кухні, готуючи їжу для сусідів.
«Все залежить від дня, іноді ми готуємо на 1000 осіб, іноді на 500-600», − розповіла Наталя.
Головний шеф-кухар YWAM, Лідія, сфокусована на годуванні тих, хто обслуговує військові блокпости.
«У цей час війни я бачу, що Бог покликав мене сюди, щоб служити і готувати їжу для солдат, для мене це благословення від Господа», − сказала Лідія CBN News.
Поки їдемо, щоб доставити необхідні речі, Катаріна, місіонерка YWAM з Фінляндії розказала нам: «Єдина думка, яка дала мені спокій – повернутися в Україну. Ось чому я тут».
«Я не кажу, що Бог змусив мене піти в зону бойових дій або я не мала вибору. В мене був вибір, це був мій вибір. Моє рішення – приїхати сюди, а Бог відкрив мені двері», − додала вона.
Катаріна евакуювалась просто перед початком війни, але повернулась через декілька днів. Зараз вона виходить на вулиці Києва, доставляє їжу та іншу необхідну допомогу тим, хто не може вийти зі своїх квартир. Кожен візит закінчується молитвою.
Поки Катаріна здійснює щоденні поставки, працівник допомоги Девід, відповідальний за технічне обслуговування в кампусі YWAM, виконує небезпечну місію, евакуюючи людей, які опинились у пастці російських військ.
«Кожного разу, коли я йду туди, я готуюсь до того, що я можу не вийти звідти. Я щоразу молюсь. Я не рахую, але я евакуював приблизно 100 осіб. Я просто працюю, працюю поки можу, поки Господь дозволить мені допомагати», − каже Девід.
В іншій частині кампусу Юлія, яка працює в YWAM 5 років, збирає по телефону замовлення в лікарню для новонароджених.
Майже через день кампуси YWAM у Німеччині та інших європейських країнах відправляють медичні препарати до Києва для подальшого розповсюдження.
Щоденна молитва Юлії про те, щоб Бог посіяв спантеличеність серед російських військових, які намагаються оточити столицю.
«Існує дуже гарний вислів: “Якщо Росія складе зброю − війни не буде, але якщо Україна складе зброю, то не буде України”, і це правда», − каже Юлія.
Коли вони не займаються щоденною логістикою або не сортують все те, що надходить з усього світу, тоді Джафін та Марія відвідують будинки престарілих, приносять туди їжу та багато теплих обіймів.
Одна літня жінка сказала: «Нам так нудно, але час летить, коли ви тут. Це така турбота, це щось для душі, це так приємно, це чудово».
Також вони відвідують тих, хто захищає головні дороги міста.
«Ми дуже дякуємо, що ви вірите в нас, допомагаєте нам, ось чому ми тримаємось, якби складно це не було, ми тримаємось», − сказав офіцер тероборони Петрович.
Для Джафін, Марії та інших працівників в YWAM, служіння в зоні бойових дій в Україні в кінцевому випадку означає виконання обіцянки служіння.
«Я думаю, це не важко − пакувати продукти, готувати обіди чи доставляти гуманітарну допомогу, це не головне, до чого мене готував Бог, тому що кожен може це робити, − сказала Марія, − але складність робити це в той час, коли ти чуєш вибухи бомб, коли постійно бачиш в новинах, що сталось в твоєму місті, неподалік від вас, будівлі палають, а люди помирають. Я роблю це, тому що люблю цю країну, через прихильність, щоб сказати – я не відступлю. Якщо я нагодую двох людей або допоможу нагодувати тисячу людей в день, можливо, для мене це не має значення, тому що моя відданість Богу така ж сама».
