Чоловіка, що йшов дорогою, наздогнав візок.
– Підвезеш мене? – запитав чоловік візника.
– Підвезу, – відповів той.
Забрався він на візок, і вони поїхали далі. Проїжджаючи уздовж поля, зауважив візник копицю сіна. Вирішив він потягнути оберемок-другий, але, побоюючись, що хтось побачить, сказав чоловіку:
– Піду візьму пшениці, а ти дивись по сторонах. Якщо хто побачить, подай мені знак.
Вислухав його чоловік і нічого не сказав. Побіг візник до копиці, схопив великий оберемок сіна і бігом назад. А чоловік йому знак подає, мовляв, хтось побачив. Візник з переляку кинув сіно, скочив на повозку і давай коней лупцювати. Від’їхавши від поля, озирнувся він – навколо ні душі.
Читайте також:
– Ти обдурив мене, – накинувся він на чоловіка. – Хто бачив, що я сіно взяв?
– Бог бачив, – відповів чоловік, вказуючи на небо.
