Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій напередодні Міжнародного дня безвісти зниклих звернулася до держави, міжнародної спільноти та релігійних громад із закликом не припиняти пошук українців, доля яких залишається невідомою через російську агресію. Окремі слова підтримки духовні лідери адресували родинам, які живуть без звістки про близьких ще з 2014 року.
Джерело: ВРЦіРО
Звернення під назвою «Пам’ятати, вірити й молитися, діяти» оприлюднили до Міжнародного дня безвісти зниклих, який відзначають 30 серпня.
За наведеними Радою Церков даними Міністерства внутрішніх справ, станом на серпень 2026 року в Україні офіційно налічується понад 114 тисяч цивільних і військових, які вважаються зниклими безвісти.
«Немає старих і нових зникнень»
У ВРЦіРО наголосили, що проблема зниклих безвісти для України не почалася з повномасштабного вторгнення. Перші родини опинилися в ситуації невизначеності ще після початку російської агресії у 2014 році.
Відтоді тисячі батьків, подружжів, дітей, братів і сестер живуть, не знаючи долі своїх рідних. Для одних пошук триває кілька місяців, для інших — роки, а частина сімей чекає на відповідь уже понад десятиліття.
Саме тому релігійні лідери застерігають від поділу таких справ залежно від давності зникнення.
«Попри різницю в часі пошуків, в сутності своїй немає “старих” і “нових” зникнень. Немає менш важливих імен і менш важливого болю. Кожне людське життя є безцінним, кожна людина має ім’я, а кожна родина має право не бути забутою», — наголошується у зверненні.
Церкви та релігійні організації нагадали, що від 2014 року супроводжують родини зниклих, підтримують військовополонених і звільнених із неволі, допомагають захисникам та сім’ям загиблих.
Державу закликали шукати людину незалежно від того, коли вона зникла
Окрему частину документа ВРЦіРО адресувала українській владі.
Релігійні лідери назвали встановлення долі кожного зниклого питанням державної честі та людської гідності. На їхнє переконання, тривалість пошуків не повинна впливати на увагу державних структур до конкретної справи.
Це особливо важливо для сімей, які чекають із перших років війни. Людина, що зникла у 2014 році, наголошують у Раді Церков, має таке саме право бути знайденою, як і та, зв’язок із якою втрачено нещодавно.
ВРЦіРО також закликала державні органи берегти довіру сімей. Навіть коли неможливо гарантувати результат пошуку, родина повинна бачити сумлінну роботу, отримувати чесну інформацію та відчувати повагу з боку відповідальних установ.
«Держава сильна не тільки тоді, коли здатна захистити мільйони. Вона сильна і тоді, коли не перестає шукати одну людину – свою дочку чи сина, зниклих безвісти», — йдеться у документі.
Родинам: «Ви не повинні залишатися з цим наодинці»
Значна частина звернення присвячена людям, які щодня живуть у невизначеності щодо долі близьких.
Рада Церков утрималася від спроб давати родинам прості відповіді чи закликати їх змиритися з невідомістю. Натомість духовні лідери наголосили на праві сімей продовжувати сподіватися, ставити запитання та вимагати пошуку.
Особливо ВРЦіРО звернулася до тих, хто не має звістки про рідних від 2014 року.
«Ми не скажемо вам: “перестаньте чекати”. Не скажемо: “час змиритися”, доки немає достовірної відповіді», — заявили представники Церков і релігійних організацій.
У документі також пояснюється роль молитви. Вона, за словами авторів звернення, не повинна замінювати практичних зусиль із пошуку людей.
«Ми молимося не замість пошуку. Ми молимося, щоби пошук не припинявся та був успішним. Ми молимося не замість людської дії. Ми молимося, щоби кожен, від кого залежить відповідь, мав мужність, совість і наполегливість діяти правильно».
Світ закликали використати дипломатичні та правові механізми
До пошуку українців ВРЦіРО закликає активніше долучатися й міжнародну спільноту.
Звернення адресоване іноземним державам, міжнародним і гуманітарним організаціям, Церквам та релігійним лідерам. Від них очікують використання доступних дипломатичних, гуманітарних і правових інструментів для отримання достовірної інформації про людей.
Серед пріоритетів названі встановлення місцеперебування зниклих, захист військовополонених, повернення людей додому та репатріація тіл загиблих для належного поховання.
Релігійних лідерів світу окремо закликали використовувати свій моральний авторитет та можливості міжрелігійного діалогу там, де звичайних політичних механізмів виявляється недостатньо.
«Родина має право знати. Полонений має право на гідність. Загиблий має право на ім’я, гідне повернення тіла та поховання», — наголосили у ВРЦіРО.
Водночас Рада Церков попросила міжнародних партнерів не допустити, щоб через тривалість війни масштаб української трагедії почав сприйматися як щось звичне.
Церкви просять бути поруч із сім’ями не лише 30 серпня
Заклик адресували також священнослужителям і вірянам усіх конфесій та релігійних традицій України.
30 серпня громади просять особливо згадати у молитвах людей, місцеперебування яких залишається невідомим, та підтримати їхніх близьких. Водночас ВРЦіРО наголошує, що така підтримка не повинна обмежуватися одним днем у календарі.
Це може бути особиста зустріч, телефонний дзвінок, молитва чи інша форма присутності поруч із сім’єю.
Релігійні громади, за задумом авторів звернення, мають залишатися простором, де людина може відкрито говорити про виснаження та біль і де зниклий не перетворюється лише на номер у державній статистиці.
«Перед Всевишнім Творцем ніхто не є безвісти зниклим»
Завершується документ спільною молитвою за тих, чия доля залишається невідомою, за полонених, загиблих та їхні родини.
ВРЦіРО молиться про повернення живих, захист людей у неволі, встановлення долі кожного зниклого, повернення тіл загиблих, сили для їхніх близьких і мудрість для тих, хто відповідає за пошук.
Водночас головний заклик документа виходить за межі Міжнародного дня безвісти зниклих: пам’ятати про цих людей і підтримувати їхні сім’ї потрібно доти, доки вони не отримають відповіді.
«Бо перед Всевишнім Творцем ніхто не є безвісти зниклим. Кожен знаний та має ім’я, гідний любові, пам’яті й повернення», — підсумували члени Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій.
Звернення ухвалене в Києві 29 серпня 2026 року.
Читайте також:
