На початку жовтня Всеукраїнський союз церков ЄХБ доставив у Луганську та Донецьку області 40 тонн картоплі та 600 коробок харчів й гігієнічних речей. Допомога була направлена й для постраждалих унаслідок пожежі на Луганщині. Повідомляє пресслужба ВСЦЄХБ.
Таку допомогу євангельсько-баптистське братство змогло реалізувати за сприяння помісних церков, обласних об’єднань та іноземних партнерських організацій.
«Я думав, про мене всі забули?!», – реагує на допомогу чоловік, хворий гангреною кінцівки. Не стримуючи сліз, він розчулено дякує волонтерам-служителям.
Логістичні центри у містах Сєвєродонецьк та Костянтинівка після отримання вантаж переправили у помісні громади. Допомога адресована усім соціально незахищеним родинам у помісних церквах і поза ними. У першу чергу – для постраждалих унаслідок пожежі на Луганщині.
Тісна праця налагоджена з органами місцевої влади та відділами соціального захисту.
«Ми маємо багато випадків, коли працівники місцевих відділів соціального захисту направляють людей по допомогу саме до наших помісних церков», – розповідає Володимир Іваніцький, координатор відділу гуманітарних проєктів Всеукраїнського союзу церков ЄХБ.
Як зауважують тамтешні служителі, «це дуже вчасна допомога». Адже умови життя тут погіршуються.
- Християни в Запоріжжі передали рятувальникам гуманітарну допомогу
- Баптисти потерпілим від повені та пожежі підготували 55 тонн продуктів
Необхідно відновлювати життя після наслідків пожеж, після більш сорокаденної тиші поновилися обстріли, додалася друга хвиля коронавірусу. Є такі населенні пункти, де відсутні магазини, аптеки, церкви. Приїжджаючи сюди, виникає відчуття, що тут загубився зв’язок із зовнішнім світом і люди гостро відчувають свою відірваність.
«Історії людей, які гостро потребують сьогодні допомоги, накладають на нас, християнську спільноту, ще більшої відповідальності. Адже Бог покликав нас робити добро і в цьому частка нашого служіння – допомагати людям у їхніх потребах і допомогти їм зустрітися з Христом і отримати нове життя. Звісно, ми не спроможні задовольнити потреби усіх людей, проте завжди можемо допомогти тим небагатьом, до кого направляє нас Господь», – підсумовує Володимир Іваніцький.
