Через чотири роки після початку повномасштабного вторгнення Росії війна перестала бути для українців тимчасовим випробуванням — вона перетворилася на спосіб існування. У колонці для The New York Times журналістка Маша Ґессен аналізує, як затяжний конфлікт змінив цивільне життя, родини та саму тканину українського суспільства.
Джерело: The New York Times.
Війна, яка визначає час
24 лютого виповнюється чотири роки від початку повномасштабної агресії. Авторка проводить історичну паралель із Другою світовою війною — чотирирічним періодом, що став символом тотальної мобілізації суспільства. Сьогодні це число знову набуває особливого значення.
За її словами, в Україні більше немає простору, де можна «вимкнути» війну. Вона присутня в роботі, у стосунках, у планах на майбутнє і навіть у снах. Обстріли енергетики, тривоги та хронічна невизначеність стали частиною повсякденності.
Фронт без вирішального зламу
Попри очікування швидкої розв’язки у 2022 році, ані перевага Росії у ресурсах, ані підтримка Заходу не призвели до остаточного перелому. Лінія фронту протягом тривалого часу залишається відносно стабільною.
Українське суспільство адаптувалося до стану тривалого конфлікту. Війна впливає на систему цінностей, соціальні зв’язки та відчуття часу. Це не лише боротьба на полі бою — це фундаментальна зміна життєвих орієнтирів.
Країна, що втратила мільйони
До початку повномасштабного вторгнення населення України оцінювалося приблизно у 36 мільйонів осіб. Відтоді близько чотирьох мільйонів — переважно жінки та діти — виїхали за кордон.
Багато родин опинилися розділеними. Один із героїв матеріалу — Тарас В’язовченко з Ірпеня. У 2022 році він евакуював дружину та дітей до Швейцарії, а сам залишився в Україні. За чотири роки він відвідав їх лише раз.
«Які стосунки ми можемо мати, коли вони там, а я тут? Вона вже побудувала там життя. Діти між собою говорять французькою, і я їх не розумію», — розповідає він.
Минулого року чоловік вступив до лав ЗСУ, переконаний, що кожен має зробити свій внесок у захист держави. Однак суспільство розділене у поглядах на мобілізацію. Після хвилі добровольців у 2022 році виникли труднощі з поповненням армії, а багато військових досі не мають чітких перспектив демобілізації.
Країна після «до»
Ґессен підкреслює: Україна вже не та, якою була до 2022 року. Йдеться не лише про руйнування чи демографічні втрати, а про глибоку трансформацію суспільства.
Війна змінила відчуття дому, безпеки, стабільності. Для мільйонів українців вона стала довготривалим станом життя, який формуватиме майбутні покоління.
Попереду — невизначеність. Але очевидно одне: країна пройшла точку, після якої повернення до довоєнної реальності вже неможливе.
Читайте також:
