Різдво

Думаю, на землі немає людини, яка б не зацікавилася Біблійною розповіддю про те, як Ісус народився від Марії без участі чоловіка. Ця історія записана в Євангелії від Матвія (1:18-25) і описує таємницю втілення Сина Божого, таємницю, неосяжну для людського розуму, одну з таємниць, яку, зі слів апостола, «бажають осягнути Ангели» (1 Пт. 1:12).

 

«Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого. А Йосип, муж її, бувши праведний, і не бажавши ославити її, хотів тайкома відпустити її. Коли ж він те подумав, ось з’явивсь йому Ангол Господній у сні, промовляючи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній, то від Духа Святого. І вона вродить Сина, ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів».

Непорочне зачаття – це факт

В усі часи повірити у це було дуже важко. І тому, якщо відкрити будь-яку енциклопедію на літеру «Н» – «непорочне зачаття», можна віднайти вкрай скупе пояснення, схоже на це: «Євангельський міф про чудесне надприродне зачаття Ісуса Христа».

Дійсно, у світі багато людей сприймають цю історію як міф або вважають черговою хитрістю церкви для маніпулювання людьми. Інші дивуються: «Добре, хай так воно і було. А мені особисто яке діло до того, як народився Ісус?» І все ж більша частина людей на планеті Земля вважає, що непорочне зачаття дійсно відбулося, навіть якщо це буде важко пояснити відомими законами.

В Біблії розповідь починається з повідомлення про вагітність однієї дівчини-нареченої, яка жила 2000 років тому. Новину, подібну до цієї, зазвичай не поширюють, бо вважають таке народження порочним. Тому ми, люди, по-людському жодним чином не схильні критикувати Йосипа, про якого Біблія говорить, що він був праведником. Праведником, але все ж людиною.

В душі Йосипа тоді, без сумніву, вибухнула буря почуттів і думок. Що робити? На що наважитися? Прикрити зачаття великодушно – означало порушити закон. Поступити за законом – означало піддати її жорстокому покаранню: побиттям камінням (Повт. З. 22:23-24). І ось Йосип вирішує не передавати Марію суду, а розвестися з Нею таємно.
Думаю, кожен наречений, почувши таку новину від своєї нареченої, буде дуже здивований і в такій же мірі розчарований. А кінцем такої історії стало би, звичайно, «мирне» розлучення нареченого і нареченої. Але в цій історії наступні події розгорнулися зовсім інакше.

У сні до Йосипа, який вже прийняв тверде рішення, з’являється Ангел Господній. Чому так пізно? Вже термін – три місяці!

Щоб розсіяти сумніви в душі Йосипа. Щоб зупинити його намір розлучитися з Марією. Ангел сказав йому: «… не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній, то від Духа Святого». І він пригадує слова «Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить…» (Іс. 7:14), які сказав пророк Ісая, єврейський пророк, за багато століть до народження Христа.

Після слів Ангела заспокоєний Йосип, позбавившись від усіх сумнівів, не тільки не відпустив Марію, а став уважно і з турботою відноситися до Неї. Він був поруч із Марією по дорозі у Вифлеєм, шукав пристановище, у якому відбулося Різдво обіцяної Дитини. Особливо він турбувався про Дитя, коли, після сповіщення від Бога, Йосип узяв сім’ю і переїхав у іншу країну, в Єгипет, рятуючись від небезпек, які походили від царя Ірода.

Що змінило прийняте рішення вже дорослої людини, яка мала життєвий досвід? Всі дії Йосипа після зустрічі з Ангелом говорять про те, що з ним відбулося щось дуже важливе. Богослови стверджують, що він у якійсь мірі був посвячений у таємницю втілення Сина Божого і, ставши свідком надзвичайних подій при народженні і після народження Ісуса Христа, зміг зрозуміти і переконатися, що його заручини з Марією мали вищу мету, ніж просто примноження потомства і народження дітей. Для Йосипа мати Господа назавжди залишилася чистою і непорочною, як вважають богослови.
Коли Бог – твій Отець

Ще складніше зрозуміти почуття Марії, коли вона почула звістку, яку приніс їй Ангел Гавриїл: «… в утробі зачнеш, і Сина породиш…» (Лк. 1:31). Першою її реакцією було: «Як же станеться це, коли мужа не знаю?...» (Лк. 1:34). Потім схвильовані запитання: «Як же так? А як відреагує Йосип на це? Як відреагує сім’я на подібну вагітність? Як відреагують священики і багато інших?». Читаючи вірші про реакцію Марії на слова Ангела, можна лише дивуватися смиренню цієї дівчини, яка відповіла: «Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм» (Лк. 1:38).

З Євангелії від Луки зрозуміло, що Марія завагітніла, коли одна жила у своєму домі (Лк. 1:56). У той же час вона подорожує до Єлизавети, яка зустрічає її словами: «Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї! І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?» (Лк. 1:42, 43).
Я вважаю, що Марія сповна усвідомлювала, як важко буде пояснити своє положення оточуючим людям. Щира розповідь могла б викликати лише посмішку і обурення: «Ти осоромила нашу сім’ю!» Але вона поклалася на Бога, вірячи у те, що Він передбачить і подальший розвиток подій, і всі розмови з людьми про це об’явлення і чудо.

Ця історія ставить звичайну людину в незручне становище в суспільстві: однолітки зазвичай насміхаються з дітей, які не знають свого батька, подорослішавши, вони можуть пригадати людині про її походження. У Євангелії ми бачимо інше ставлення до Ісуса, Який часто посилається на Небесного Отця, використовуючи займенник «Мій»: «А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець» (Мт.16:17); «Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів» (Мт.18:35).

Він звертається до Отця Небесного так, як ми звертаємося до нашого батька, розповідає про Нього так, що не залишається сумніву в тому, що Ісус добре знає Свого Отця, Його вчинки, Його характер, Його суворість, Його доброту, Його любов. Розмовляючи зі священиками, Він прямо говорить, що Його Отцем є Бог ЯХВЕ, Якому вони служать.

Не судити світ, але спасти

Тема непорочного зачаття як і колись, цікавить всіх людей, невіруючих і віруючих, але так і залишається недоступною і малозрозумілою. Вона мотивує вчених проводити різноманітні дослідження з метою отримати відповідь на запитання: чи можливе таке? Чи подобаються Богу їхні відкриття, сказати важко. Але інколи Він відкриває людям таємниці, які були для них колись закритими.

Але, якби ця таємниця була навіть розкрита людьми, це навряд чи вплинуло б на їхню віру. Адже часто надприродні речі, з якими людина стикається, перестають бути дивними, варто їх лише пояснити. Хоч індивідуальність кожної частинки у Всесвіті жодним чином не може втратити своєї унікальності лише тому, що людина зрозуміла, звідки вона походить.

Йосип і Марія важко, але з вірою і покорою прийняли вість про Народження Сина і все зробили так, як повелів Ангел Господній.

Його прийняли прості вифлеємські пастухи

Йому, впавши, поклонилися мудреці-язичники зі сходу, які бачили «зірку Його на сході», яка привела їх до Немовляти.

В Нього повірили Його послідовники-християни. Вони визнають Ісуса Христа за Бога, який прийшов у тілі на нашу землю. Досконалий Бог зійшов на землю не для суду. Під час свого служіння Він говорив: «… бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ» (Ів. 12:47). Це – ціль Його служіння на землі. Тому Різдво Христа потрібно приймати, і приймати з вдячністю як дар любові від Бога до людини, до Його улюбленого творіння. Так, саме вам, дорогий читачу. І якщо ви шукаєте когось, хто довів би свою любов до вас, то ця історія саме про це.

Якщо прочитаєте останні 2-3 розділи одного з Євангелій і потім почнете читати Дії Апостолів, то помітите велику переміну, яка відбулася з людьми, які одного разу втратили свого Вчителя і знову здобули Його, але вже як особистого Спасителя. Ви прочитаєте про Петра, який настільки злякався римських військових, що зрікся Христа, а пізніше став одним зі стовпів церкви; про Павла, який жорстоко переслідував церкву, але після зустрічі з Христом повернувся до Нього обличчям і продовжив життя, вже служачи Ісусу. Людське життя неможливо змінити без Нього.

Жодна зі світових релігій, дорогий читачу, не пропонує способу примирення людини з Богом. Ісус, який зійшов із небес на землю, втілився заради того, щоб стати містком між тобою і Богом і тим самим відновити колишній зв’язок із Творцем. Без Нього дороги до Бога нема.

Вітаю усіх із Різдвом Христовим! А тим, хто ще не прийняв Христа, бажаю, щоб подібне народження одного разу відбулося у вашому серці, щоб ваше життя стало радіснішим і ціннішим. І найважливіше, щоб ви могли отримати вічне життя разом із Богом, яке Він обіцяв люблячим Його.

Олексій Аксьонов

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Найпопулярніше на сайті