Актуальне

Толерантність чи фундаменталізм?

Дорогий сину! Останнім часом між нами часто траплялися сварки на підставі відмінностей наших світоглядів. При цьому ти дорікав мені тим, що я – сектант, нетолерантна людина. Себе самого ти вважаєш прогресивним і вільнодумцем. Для тебе (і більшості сучасних людей) толерантність означає прийняття будь-якого іншого способу мислення.
З одного боку, мені подобається, що ти так рішуче захищаєш свою позицію. З іншого – я сподіваюся, що ти дійсно настільки вільний у своїх думках, як ти це проголошуєш. Буду радий, якщо ти неупереджено, критично й мужньо продовжиш відстоювати свою позицію, навіть якщо вона не відповідає загальнопоширеним думкам.
Дозволь мені викласти чотири пункти на обґрунтування того, чому я вважаю неправильним любе тобі толерантне мислення і заперечення тобою абсолютних істин.

1. Велика небезпека нової толерантності

Будь-яка теорія затверджується за умови істинності основних припущень, на яких вона базується. Нова толерантність виходить із відсутності абсолютних мірил і, отже, рівноцінності всіх способів мислення і життя (за умови, що вони не шкодять суспільству).

  • Я вірю в душі. Чи можна вірити в душі?
  • Читайте також

    Бог благий… час від часу
    Чому Бог допускає трагічні події? Чому Він допускає народження дітей з вадами? Чому допускає вируючі війни? Якщо Бог може упередити подібні труднощі і страждання, чому не робить цього? Ось класична…

     

Але якщо описаний у Біблії Бог і пов’язана з цим абсолютна істина все ж існують, то прихильники нової толерантності припускаються фатальної помилки. Адже в такому разі правильним є те, що вважає правильним Бог, а неправильним те, що Він засуджує. У результаті на кожного, хто пручається цій абсолютній істині, поширюється вирок, виголошений у 5-му розділі Книги пророка Ісаї: «Горе тим, що зло називають добром, а добро – злом, що ставлять темноту за світло, а світло – за темряву, що ставлять гірке за солодке, а солодке – за гірке!» (Іс. 5:20).

2. Логічна непослідовність нової толерантності

Я помітив, як агресивно і з осудом ти реагуєш останнім часом на мою переконаність у тому, що є тільки одна абсолютна істина і що віра в Ісуса Христа – єдиний шлях до спасіння.
Таке різке засудження так званих консерваторів – поширена ознака прогресивних і толерантних, у твоєму розумінні слова, людей. Але тим самим ти підриваєш так шановану тобою толерантність. Толерантність, у твоєму розумінні, означає прояв поваги до переконань, які розходяться з твоїми. Якщо потрібно бути терпимим до будь-якого способу мислення, то повинна бути дозволена і моя віра в існування однієї абсолютної істини. Однак той факт, що ти (і багато інших) доволі різко засуджуєш такі переконання і борешся з ними, розвінчує цю толерантність, показуючи її як фарс чи псевдотолерантність. Хіба насправді ти не виказуєш терпимість тільки по відношенню до думок, які не ставлять під сумнів твою концепцію толерантності?

3. Наслідки нової толерантності

Наприклад, від нас очікується, що ми повинні приймати будь-яку думку. Якщо вагітна жінка вважає, що дитина в її утробі принесе їй більше неприємностей, ніж користі, то з цією думкою слід рахуватися. Отже, вона має право зробити аборт і перервати ненароджене життя. Так, у 2017 році в Німеччині було перервано понад 101 200 вагітностей.
Ти знайомий із моделлю ембріона і бачив, що в нього вже сформовані навіть вушка і пальчики рук і ніг. Ти знаєш, якої стадії розвитку вже досягло це життя, яке дозволяється перервати. Проблема в тому, що ембріон в утробі матері не може сказати щось на свій захист. Тобто в цьому питанні вважається прийнятною тільки думка однієї зі сторін. Я вважаю практику абортів злочином, який можна було б негайно припинити, якби суспільство погодилося дотримуватися абсолютної істини. Мені незрозуміло, як можна вихваляти спосіб мислення, який має такі жахливі наслідки на практиці.

4. Пасивність нової толерантності

Так, ти допускаєш різні способи мислення. Але до чого призводить така толерантність? І до чого веде моя (фундаменталістська – у твоїх очах) віра в Ісуса? Як нова толерантність допомагає боротися з несправедливістю і лихом у цьому світі? Якщо наслідком моєї єдиної віри в Ісуса є те. що любов до Спасителя спонукає мене йти в найжахливіші нетрі цього світу, якщо моя абсолютна істина наказує мені любити навіть моїх ворогів, то чим тоді ти можеш дорікнути мені? А якщо ця твоя толерантність веде до того, що ти. хоч і приймаєш майже будь-яку спрямованість думки, але врешті-решт байдуже спостерігаєш, як гинуть люди, тоді я запитую себе, що краще: проста віра, яка зобов’язує мене любити ближнього, або прогресивна толерантність, яка. допускаючи будь-які точки зору, при цьому тяжіє до невизначеності і не бореться з несправедливістю?
Даніель Бекінг, заступник головного редактора газети «Більд» (Bild), у 2010 році полетів на Гаїті, щоб зробити репортаж про жахливий землетрус, під час якого загинуло понад 300 тисяч осіб. Однак у всьому цьому жаху він побачив щось, що змусило його почати шукати Ісуса. Він став свідком того, як християни зі своєю довірою до Бога і любов’ю до ближнього принесли світло в морок, який панував там. Вони приїхали з різних країн і надавали добровільну допомогу тим, хто більше від усіх на неї потребував. їхнє милосердя, спокій, сила, заснована на вірі, справили на нього таке сильне враження. що він врешті-решт прийняв рішення залишити свій толерантний (на той момент) світогляд на користь віри в Спасителя Ісуса Христа.
Хто ризикує йти до наркоманів, алкоголіків, злочинців у нашому суспільств і. щоб дати їм надію там, де. здавалося б, уже немає жодної надії? У більшості випадків це люди, які йдуть за Ісусом Христом. Спонукані Його любов’ю, еони присвячують своє життя стражденним.
І тому я запитую в тебе: що краще – толерантність. яка приймає будь-яку думку, але при цьому здебільшого пасивно спостерігає за подіями в світі. чи віра в абсолютну істину, що спонукає любити кожну людину (незалежно від н переконань і віри) і служити їй?
Бажаю і молюся, щоб ти був чесний стосовно самого себе і Бога і виявив готовність чесно проаналізувати свою позицію.

З любов’ю, твій тато

Лист занепокоєного батька до сина (вільний переказ).
З журналу Ethos. 9/2019 Переклад з німецької Марії ВІНС

Джерело: Віра і життя

[sc name=”futerblock” ]

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник та головний редактор "Слово про Слово", видання з християнським корінням. Служить пастором. Його особисте життя відзначається відданістю родині: він є люблячим чоловіком і батьком трьох дочок, що додає йому натхнення у професійній сфері.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Дивіться також
Close
Back to top button