Актуальне

Як всемогутній Бог допускає зло?

Бог знає, але Він не скаже

Для українців стара, як світ, проблема існування зла і всемогутнього, благого Бога стала не просто теоретичною, а щоденно практичною. Багато жахливих речей, які не вкладаються в голові, відбуваються зовсім поруч. Історії про жахливе катування військовополонених, катування цивільних на окупованих територіях тощо. В таких умовах питання, як Бог допускає таке жахливе зло, якщо може зупинити його вмить, вже стоїть зовсім по-новому.

Якщо просто сказати, що Бог дав людині право вибору, виходить, що Він доволі жорстокий і байдужий – бо все одно через вибір бути нелюдами одних, нелюдську жорстокість терплять інші. Якщо Бог існує, то, чесно кажучи, Він погано справляється зі своєю роботою принаймні в Україні. Чи є Йому там, на небі, взагалі діло до того, що відбувається на землі?

В цьому питанні є два аспекти. Перший – апологетичний. Що сказати людям, які шукають інтелектуальну відповідь на цю проблему? Другий – пасторський. Що, як і коли говорити тим, хто пережив жах на власному досвіді. Звісно, ці аспекти можуть перетинатись, але зазвичай, ті, хто потребують пасторської опіки через нещодавно пережити горе, найменше готові сприймати логічні пояснення. В такі часи краще слухати й плакати з тими, хто плаче.

Якщо ж діло таки дійшло до апологетики, потрібно уважно розібратись у твердженні, що всемогутній і всеблагий Бог не допустив би зло, якби Він існував. Давайте по черзі.

• Християнське розуміння всемогутності Бога передбачає певне обмеження Його дій, які пов’язані зі свободою вибору людини. Бог погодився на обмеження Своєї всемогутності заради вільних відносин з людьми. Таким чином, зупинити усяке зло попри волю людини унеможливлювало б цей вибір. Отже, всемогутність Бога Біблії не означає, що Він може робити все що завгодно. Чому Бог має попереджати зло однієї людини та дозволяти робити зло мені чи іншим?

• Християнське розуміння всеблагого Бога включає розуміння, що Він має достатньо моральних причин допускати всяке зло. Ці причини можуть бути нам невідомі з огляду на обмежені здібності нашого розуму. Але це не означає, що з Його вічної й досконалої перспективи не існує розумної причини допускати зло. Заявити, що такої причини не існує, означало б прирівнювати своє знання до абсолютного Божого всезнання. Ми навіть не можемо уявити, яке зло Він попередив, виходячи зі Свого розуміння про його наслідки. Зрештою, ми маємо визнати слова Бога: «Бо ваші думки не Мої це думки, а дороги Мої то не ваші дороги, говорить Господь» (Іс 55:8).

• Це приводить нас до визнання, що у світі й особливо під час війн існує безпричинне зло. Воно безпричинне тому, що ми не знаємо хоч якесь пояснення йому. Але той факт, що воно незбагненне нами не означає, що у Бога не може бути пояснення цьому злу.

• Зрештою, треба визначити, що таке зло. Мабуть, найкраще визначення зла – це відхилення від того, як все має бути. В людях існує притаманне їм уявлення про те, як все має бути. Щоб назвати щось злом, має бути розуміння добра. Звідки у нас існує таке уявлення про добро і хто його автор? Християни пояснюють проблему добра існуванням Бога.

Коли зібрати ці пункти до купи, виходить, що присутність зла у світі не робить віру в існування Бога нелогічною або нераціональною. Існування зла вказує на існування добра та його автора. Ба більше, Бог в Ісусі показав Своє ставлення до зла. Страта Ісуса на хресті була брутальною і несправедливою. Без воскресіння Його смерть можна було б назвати безпричинним і незбагненним злом. Але апостоли пояснювали, що Христос помер за наші гріхи (1 Кор. 15:3 ср. Іс. 53:4-5). Він став невинною жертвою, розділяючи невиправдані страждання, щоб бути нашим Спасителем.

Люди в гніві кажуть, що Бога не існує з огляду на жахіття в Бучі, Ірпені й Гостомелі. Але на кого вони гніваються, якщо Бога не існує? Дивлячись на те, що Ісус зробив для людства, як можна гніватись на такого Бога? Він поруч, Він спустився в безодню зла заради нас. Воскресіння ж Ісуса пояснює причину незбагненного зла на хресті – це таємниця нашого спасіння. Бог відкрив нам пояснення цього зла, віримо, що в Нього є пояснення і всього іншого. Бог знає причини, але Він не скаже, бо Він вже сказав.

Джерело: kyivseminary

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Едуард Борисов

Директор магістерської програми «Біблійні та богословські дослідження» Талботська школа богослов’я ‒ Київська філія Talbot School of Theology - Kyiv Extension. Університет Байола (США)

Схожі статті

Одне повідомлення

  1. “Плакати з плачучими”. Жоден переклад на українську мову не подає активного прикметника “плачучий”, якого в українській мові НЕМАЄ ЗОВСІМ, . Замість нього всі перекладачі подають “плачте з тими, хто (що, котрі) плачуть”. Це називається описова конструкція. Якщо треба вжити іменник, то використовують “плакальник(и), плакальниця(і)”, або прикметник “плачливий”, “плакучий” або віддієслівний прикметник “заплаканий” чи віддієслівник прикметник з іменником “залитий слізьми”.
    “Давайте по черзі.” В українській мові немає заохочувального слова “давай” як у московській. Натомість кажуть “Почнімо за чергою” або “А тепер за чергою”.

    “Люди в гніві кажуть, що Бога не існує з огляду на жахіття в Бучі, Ірпені й Гостомелі. Але на кого вони гніваються, якщо Бога не існує? Дивлячись на те, що Ісус зробив для людства, як можна гніватись на такого Бога?” Добре сказано, але як ви можете це довести невідродженій людині, яка не знає Бога в Ісусі Христі? Треба час для того, щоб вона це зрозуміла. Рана не відразу гоїться. Ви можете сказати купу правильних слів, але це слова християнина, який знає Бога. Неймовірно важко говорити про Бога людям, у яких відкрита рана.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button