Говорить до людини Бог

Говорить до людини Бог,
Але вона не чує.
Душа, поділена на двох,
У сутінках ночує.

Добро і зло – як день і ніч,
І важко оцінити
Серед прощальних жовтих свіч,
Як праведно прожити.
Найвища мудрість, наче цвіт,
Захована у серці,
Через потік бурхливих літ
Прозрінням відізветься.
І дні нещастя пропадуть,
Зотлівши, як вугілля,
Відкриє Бог найвищу суть –
Любов – цілюще зілля.
Той пропаде, хто клав до ніг
Багатства пишні шати,
Коли за вічності поріг 
Прийде пора ступати.
Від злота щирого цінніш
На Господа надія.
Гріхи – немов до горла ніж,
А совість – як лелія.
За сонцем новий день гряде, 
Життя на сонях схоже.
Усе на порох перейде,
Пребуде слово Боже.

Раїса Обшарська

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Найпопулярніша поезія