Bansai warm

Спадають теплі небеса
Землі на груди щедрим світлом...
Вже Україна воскреса
Вишневим цвітом

 

Країна тихої журби
І дивовижного терпіння,
Де люди й досі, як раби, –
В них страх прозріння.

А душі стоплені щодня
Не радість ждуть чомусь, – поразки,
Їх власна тінь наздоганя,
Зриває маски.

Вже годі, годі жити нам,
Отак, беззахисно, як подих...
Йде Воскресіння, йде весна –
Прокинсь народе!

Ген бачиш – стежка, наче сніг,
Уся покрита білим рястом,
Іди по ній, спокутуй гріх,
Зустрінеш щастя.

Сергій Рачинець

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Найпопулярніша поезія