Бог

«Пиляйте, Шура, пиляйте ці гирі! Кажу вам, вони золоті!» – пам’ятаєте героїв Ільфа і Петрова, які думали, що знайшли скарб? Іноді ми впізнаємо у них себе. Так само на когось, або на щось надіємося, але розчаровуємося. Чи можна застрахуватися від такого, щоб дарма не «пиляти гирі»? «Облом»

 

Нікого не минула ця чаша: у кожного траплялося те, що в народі називають «облом». Наприклад, розраховуєш, що справи підуть догори, але тут економічна ситуація в країні змінюється, і замість прибутку отримуєш збитки. Думаєш, що друзі чи рідні допоможуть із фінансами, а виявляється, що вони самі шукають твоєї допомоги. Сподіваєшся, що твоя дружина, чи чоловік зроблять тебе щасливим, і якийсь час так і є, ти літаєш, як на крилах. А потім починаються будні, йдуть роки, і «крила любові» потрохивтомлюються. Виявляється, що окрім коханої людини, має бути якесь внутрішнє джерело любові, щоб жити разом довго і при цьому щасливо.

Ми хочемо підбадьоритися вірою, оптимізмом, терпеливістю, любов’ю, прийшовши в церкву. І виявляємо, що сюди приходять такі ж як і ми, їм теж потрібна підтримка. «Ну, а священик – думаємо ми, – стане для нас кимось на зразок духовного батька, дасть мудру пораду, відповідь на всі запитання». Але часто навіть у нього не вистачає часу, досвіду, особистих якостей… Одним словом, він теж людина.

Коли нам щось потрібно, то шукаємо… людину! «Спеціаліста», який вирішить наші проблеми. Того, хто вселить у нас впевненість, потурбується, зрозуміє, вкаже вірний шлях, а якщо поталанить, то і все зробить замість нас. Шукаємо того, хто б забрав наші немочі. І якось упускаємо з виду, що є лише Один, хто здатний на це. І Він не людина. Шукаємо людей… а варто було б шукати Бога.

За Біблією

У чому позитив орієнтування на Бога? У тому, що, якщо будь-який з людських варіантів вирішення проблеми зірветься, наше серце буде розбите: ми будемо точно знати, що Господь міг би передбачити інший вихід. Ще один плюс у тому, щоб не покладати великих надій на людей, що вони відчуватимуть себе з нами вільно, а не як в’ючні тварини, які несуть на собі вантаж наших турбот і очікувань. 

Звичайно, люди теж дані нам не дарма: влада – щоб підтримувати порядок, друзі – щоб розділити з нами радість і смуток, кохані – щоб любити, партнери по бізнесу – щоб взаємовигідно вести справи, священики – щоб настановляти і радити. Зазвичай отримуємо допомогу від Бога через людей… але часто люди виявляються безсилими що-небудь зробити. Бо людина – не основа, на якій можна будувати будівлю свого життя. Як попереджує Бог, «Проклятий той муж, що надію кладе на людину, і робить раменом своїм слабу плоть, а від Господа серце його відступає» (Єр. 17:5). Прокляття – це ні що інше, яка пресловутий «облом». Але сказано й інше: «Благословенний той муж, що покладається на Господа, що Господь то надія його» (Єр.17:7).

Реальність

Ось кілька прикладів із реального життя зі щасливим кінцем.

Перший – про виконання бажань. Якось почали ходити до церкви одна жінка і її донька. Але не було у них Біблії (ще на початку 90-х, коли Біблію було дістати непросто). І ось потрапив їм до рук адресок у Голландії, написавши за яким, можна було в подарунок отримати Біблію та інші християнські книги. Мати зраділа: «Напишу, мені прийде!» А в доньки до написання руки не дійшли, вона просто помолилася Богу: «Господи, хочу Біблію!» І ось приходить довгоочікувана посилка. Мати розпаковує і бачить багато книг: і біблійний словник, і брошури різні… а Біблії нема. А доньці в той же день «випадково» подарували новеньку Біблію. І жінка сказала доньці: «Ти забула нагадати, щоб я помолилася. Тепер розумію, що важливіше».

Ще історія – про любов. Одружилися хлопець із дівчиною, обоє повні надій на щастя. І були у них для цього усі шанси: закоханість, схожі життєві цінності, молодість, розум, здоров’я… Але вже через кілька років виявилося, що щастя нема. Більше того, мова зайшла про розлучення. Ні друзі, ні рідні, ні служителі церкви не могли допомогти, ситуація ускладнювалася. Дружина казала: «Я сподівалася, що він зробить мене щасливою». Але через деякий час вона говорила вже інакше: «Якщо хто і виправить становище, то лише Бог». Молоді люди вирішили: «Адресуймо всі запитання Богу, нехай відповідає, як вважає за потрібне» і Він став так відповідати, що у цих обох наче очі відкрилися. То в Біблії, то у випадково промовлених словах друзів чи знайомих, а то і у фільмах вони стали бачити ключі до своєї проблеми. Крок за кроком, ця пара стала застосовувати те, що показував їм Господь. І через кілька років ту сім’ю було не впізнати. Про розлучення вони і думати забули. На питання: «Як справи?» – стали відповідати – «Бог є, то й щастя є».

Милиці і крила

Слабкому потрібні милиці… і нам інколи даються «палиці» – люди, які несуть нас на руках своєї віри, моляться за нас, пестять нас як дітей, допомагають укріпитися. Ми опираємося на них, бо не здатні ще бути самостійними: наша віра не така міцна, щоб опиратися напряму на Бога. Але настає момент, коли звичні милиці потрібно відкинути. Господь хоче дати нам щось більше, ніж просто підтримку людей. В момент розп’яття Ісуса Христа відбулося щось важливе. Спеціальна завіса, яка висіла у храмі і відділяла людей від присутності Божої – розірвалася (Мр. 15:38). Щоб кожен міг говорити з Богом, отримувати настанову і допомогу від Нього особисто.
Якщо надію на людей можна порівняти з милицями, то опора на Бога – це крила. І ці крила потрібно освоїти. Особливо зараз, коли у світі відбувається стільки перемін і, здається, немає нічого постійного. Коли земля так часто йде з-під ніг. Коли інші орієнтири втрачаються, розмиваються і підводять. Бог – не підводить ніколи!

Кіра Бесєдова

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Найпопулярніше на сайті