1Sks99CRkH8kx7Q39X3tMizUD95Ylt
Мій тесть, працюючи в громадській організації з охорони здоров’я, 30 років свого життя присвятив людям. Коли він відійшов у вічність на 76-му році життя, то залишив після себе силу-силенну ділових паперів у шафі та багато нагород на стіні.
Настав час прибрати в «робочій» шафі тестя. Ми передивилися всі папери. Залишили сімейні фотографії та декілька важливих документів, а решту вирішили спалити.
Мені випало виконати це. Зібравши непотрібне, вирушив до безлюдного місця, полив соляркою старі проекти, похвальні грамоти, кореспонденцію, підпалив і спостерігав, як все горіло.
Це видовище було мені уроком. Я згадав, що одного дня стану перед Богом, і і моє життя та робота випробуються подібним екзаменом. Вціліє лише те, що матиме вічну цінність.
Спостерігаючи, як листи та грамоти перетворилися на попіл, я по-новому зрозумів слова апостола Павла: «...діло кожного буде виявлене, бо день покаже, тому що в вогні відкривається, і вогонь випробує діло кожного, яке воно є» (1 Кор. 3:13).
Сьогодні це праця, завтра вогонь. Цей випадок примусив мене діяти обережно, обдумувати кожен крок, робити так, щоб праця не пропала марно, не згоріла.
Знай, що на суд підуть твої діла. Пильнуй, бо ж ти собі не ворог! Якщо у праці Господу хвала − вона не перетвориться на порох. Живи сьогодні так, ніби завтра будеш звітувати перед Богом.

Журнал «Путь»

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Найпопулярніше на сайті

Схожі матеріали