student exasperat shutterstockЖиття вимагає все більше і більше: потрібно постійно працювати за розкладом, літати на літаках, оплачувати рахунки, зустрічатися з людьми, дзвонити по телефону… Чим більше життя вимагає від мене, тим більше я відчуваю, що починаю працювати, як машина. Я занадто зайнятий, щоб зупинитися, щоб вдихнути аромати троянд, щоб поглянути на зоряне небо, щоб помітити очі, які просять тата про спілкування. Я занадто зайнятий, щоб молитися, щоб проводити час з Богом.

Я не маю часу, щоб молитися разом з дружиною, щоб подякувати тим, хто допомагає мені, щоб поспілкуватися з товаришем. Я – зайнята людина і в мене багато важливих справ. Коли мені говорять: «Зупинись!», я заперечую: «Невже діти не знають, що я працюю для їх же блага? Невже дружина не розуміє, що робота – важливіша за сім’ю? Звичайно, я не часто бачу моїх рідних, бо працюю заради них та для них, хіба вони цього не знають? Невже друзі не розуміють, що я не маю вільного часу? Я сильно зайнятий». Чи хвилює мене, що моя зайнятість знищує мою родину, відділяє мене від дітей та дружини? Я занадто заклопотаний своєю роботою, щоб шукати відповідь на це запитання.

Раптово по моєму заклопотаному життю нанесено удар: моя сестра помирає, у товариша – рак; а моя дитина дуже потребує допомоги і я не знаю як їй допомогти. Почуваюся одиноким та спустошеним. Запитую себе: як заглушити біль, який приносить ситуація, що вийшла з-під контролю?

І ось переді мною вибір: чи втікати від болі, чи прийняти його, щиро визнавши ті спустошення, які я викликав у своїй сім’ї. Я розумію, що потребую зцілення духовного. Це зцілення не мона знайти, просто змінивши зайнятість одну на іншу, один графік роботи на інший. Навпаки, я маю віднайти Бога в спокої та в тиші. Необхідно, щоб моїми супутниками стали мовчання та неспішність, а моїм путівником – Слово Боже. Маю навчитися ходити до лісу, радіти заходу сонця. Навчитися роздумувати над тим, що читаю, і навчитися не втікати від думок та страхів, коли Господь здійснює Своє лікування. Піду до Отця і скажу: «Я згрішив…». І почую: «Ласкаво просимо, повертайся, нам тебе не вистачало». Божою благодаттю я ніколи більше не потраплю в капкан занадто заклопотаного життя. Яка користь людині, якщо вона придбає весь світ, а душі своїй нашкодить?

Наталя Небжицька

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Найпопулярніше на сайті