Залишаючи суботу в тіні
Святкування суботи складалося з двох частин: до обіду – словесна служба в синагозі, а після обіду – святкова вечеря в колі сім’ї або друзів. Християни ж вважали духовну спорідненість у Христі важливішою за свої старі тілесні зв’язки. Тому й власну «вечерю любові» в колі братів і сестер у вірі вони почали проводити наступного дня після суботи
Згідно з історичними даними неділя стала днем регулярних християнських зібрань дуже рано. Вже в 30-40-их роках І-го століття. При чому християни вибрали неділю днем своїх зібрань не випадково. І причини для цього були, насамперед, не соціологічні, а теологічні.
Жодних суспільно-культурних передумов для цього не було. Адже цей день був звичайним робочим днем у всій Римській імперії, і в жодному існуючому релігійному культі він не мав якогось особливого статусу.
Інакше кажучи, християни обрали неділю не тому, що вона нібито була вихідним днем, або особливим днем язичницького поклоніння сонцю, бо це абсолютно не відповідає дійсності. Ні в цивільному календарі, ні в якомусь релігійному культі неділя ніколи не фігурувала, як особливий день. В дійсності, це був звичайнісінький і нічим непримітний день. Але для християн він став особливим.
- Чому воскресіння Христа – це більше, ніж просто історія?
- Держсекретар США Майк Помпео розповів про свою віру в Ісуса Христа
Чому? Вирішальну роль у цьому зіграла субота! Принциповим для першого покоління християн був вибір дня наступного після суботи. Цим самим вони хотіли показати перевагу своєї нової ідентичності над минулою.
Християни продовжували брати участь у ранішніх та вечірніх святкуваннях суботи, тому що залишалися частиною юдейського суспільства, але свої власні зібрання вважали важливішими. Вони вірили, що їхні громади є закваскою нового суспільства, в якому благодать має перевагу над Законом, Новий Завіт над Старим, християнство над юдейством, дійсність над тінню, дух над тілом, восьмий день над сьомим, нове творіння над першим, воскресіння над суботою. Тож і збиратись почали для Господньої вечері кожного наступного дня після суботи. Ця традиція є міцно засвідчена в Новому Завіті, який називає неділю Днем Господнім. Не християнською суботою, як дехто вважає, а Днем Господнім. Тому що неділя не замінила суботу, вона її перевершила, залишивши в тіні.
“Нехай же нас ніхто не судить із-за їжі чи пиття, чи у справі свят, чи щодо новомісяця, чи суботи; це – тінь наступних речей, а тіло – Христове”. (Кол.2:16,17)
“А першого дня тижня, як ми зібралися, щоб хліб ламати, Павло, що мав вибратися в дорогу наступного дня, розмовляв з ними і затягнув бесіду до півночі”. (Ді.20:7)
“Я був у дусі в неділю [в День Господній]”. (Одкр.1:10)
[sc name=”futerblock” ]