Сила прощення Нельсона Мандели
Відношення до Нельсона Мандели дуже неоднозначне. Багато хто впевнений, що його філософія ненасильства походила з біблійного вчення про непротивлення злу.
У той 1994 рік, коли почалися вибори президента ПАР, багато хто боявся розвитку страшного сценарію. Багаторічний період жорсткого диктату «білих» підійшов до кінця, настало правління мультирасове і демократичне. Але що, якщо «темношкіра більшість», яка настраждалась під гнітом білошкірих диктаторів – вимагатиме розплати?
Майже всі були переконані, що країну поглине хвиля насильства, яка переросте в громадянську війну. Однак ці жахіття були відвернені мудрістю однієї людини, яка сама пережила чимало несправедливості, прекрасно розуміла, що помста – це отрута, а прощення – зцілення.
Цією людиною був Нельсон Мандела.
Це колишній політичний в’язень, який став у той доленосний час президентом, зупинив загрозливі процеси моральним авторитетом і силою свого заклику до примирення. До слів Мандели дослухалися, бо він сам багато постраждав – 27 років тюремного ув’язнення і каторжної праці. Ще в тюрмі він боровся за відміну апартеїду і кінець правлячого режиму.
Його звільнення в 1990 році викликало хвилю радості у всьому світі і ейфорію в ПАР, але до миру в країні було ще далеко. Чим ближчими були перші «міжрасові вибори», тим більше відчувалася напруга в різних регіонах південноафриканської держави. Виконавчий президент ПАР Ф. де Кларк і Нельсон Мандела зробили сміливі кроки на шляху відміни апартеїду, але і були обґрунтовані побоювання, що після виборів можуть початися кровопролитні акти розплати. Однак Мандела, після того, як його вибрали президентом, вибрав нову риторику – примирення і прощення.
Мандела не тільки енергійно боровся проти апартеїду, але і закликав націю до єдності і релігійної свободи. Такі заклики давали церквам нові можливості для підготовки місіонерів і євангелистів, які могли не тільки нести Благу Вість, але і сприяти зціленню глибоких «ран» в розділеному суспільстві.
Президент Мандела був одним з перших, хто заохочував церкву брати участь у побудові нової нації. Навіть залишивши пост президента, він багато робив для процвітання церкви.
Що ж сталося з цією людиною, яка колись була ініціатором і підбурювачем, який вирішив збройним шляхом змінити існуючий режим? Довге перебування в тюрмі, роздуми і вивчення Писання пом’якшили його серце. Тому, коли тиск світової спільноти і зміни в країні змусили існуючий режим шукати компроміс, Мандела вже сформувався, як зрілий політик. Він знав, що в нього з’явилась унікальна можливість реалізувати свої політичні амбіції, але також розумів, що нація повинна «закопати сокиру війни», як це зробив він, знаходячись у в’язниці.
У 1990 році під час своєї публічної промови, присвяченій його звільненню, Мандела сказав: «Я знав, що, йдучи до воріт тюрми, якщо не залишу гіркоту, то так і залишусь в’язнем».
Більше про християн політиків:
Мандела був звичайною людиною зі своїми недоліками, але він зміг змінити світ завдяки своїй наполегливості, прощенню і відмові плекати в серці ненависть. Він був впевнений, що любов більш природньо проникає в серце людини, ніж ненависть, і якщо люди «вміють ненавидіти, вони тим більше повинні вміти любити».
Саме в цій істині світ відчайдушно має потребу зараз, особливо в нашій країні, де палає конфлікт, продовжуються гоніння. Настане час, коли війна закінчиться і потрібно буде жити далі. Без прощення і звільнення від ненависті ніяк не вдасться збудувати здорове процвітаюче суспільство.
Анатолій Якобчук
за матеріалом «Голос Істини»