Поезія

Бо час – не чекає – Сергій Рачинець

Чи спізниться небо
тебе прихистити колись,
Твої осушити
заплакані душу, зіниці?
Бо час, наче коні,
аж зоряна курява ввись!
І що йому – люди
чи їхні обмовлення ниці?
Чи спізниться небо?
Немає на відповідь слів.
Ти краще читай,
що написано в Божому Слові,
Коли беззаконня
на втоптаній в душу золі
Росте-проростає
і буйно колоситься знову.
Навіщо питати –
плекати в собі марноту,
Палити останні легені
пітьмою сипкою?
Читай ліпше Книгу –
щоденно, ту саму, святу,
І матимеш відповідь –
котра тебе непокоїть.
В спокуті схились на коліна,
і в ній просльозись,
Бо іншого й досі
на світі рятунку немає…
Чи спізниться небо?
Ти сам поспіши, не спізнись,
Бо час – не чекає…

Більше поезії Сергія Рачинця:

Сергій Рачинець

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник та головний редактор "Слово про Слово", видання з християнським корінням. Служить пастором. Його особисте життя відзначається відданістю родині: він є люблячим чоловіком і батьком трьох дочок, що додає йому натхнення у професійній сфері.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Дивіться також
Close
Back to top button