Все по закону

7
Поширень
Pinterest Google+

У чому полягає виконання закону – в дотриманні правил чи в розподілі сфер відповідальності?

Незабаром після розвалу Радянського Союзу ми вперше вирішили провести дитячий табір. Інфраструктура радянських таборів була зруйнована, і влітку діти опинилися просто на вулицях, де панував розгул криміналу, наркоманії, проституції. За великим рахунком, у нас була одна проста мета: вивезти якомога більше дітей з міста в ліс, подалі від впливу вулиці. Для цього потрібно було запастися на перших порах продуктами, зокрема – закупити хліба. У місті тоді була лише одна-єдина приватна пекарня, і хліб купити потрібно було саме там – продукція державних пекарень не могла зберігатися і двох днів, без плісняви.

Хліба потрібно було багато, і ми попросили допомогти американського місіонера – єдиного в нашій громаді, у кого була машина. Той з радістю погодився. Одна проблема – пекарня була прямо в центрі міста, де парковка була заборонена.

Ми приїхали на місце. «Я не можу тут зупинитися, – сказав місіонер, – тут висять заборонні знаки». Під знаками майже не було місця через припарковані там автомобілі, між якими неквапливо дрейфували два співробітника автоінспекції і знімали з деяких машин номерні знаки. Для мене завжди було загадкою – за якими ознаками в ті непрості роки вони визначали, з яких машин можна знімати номери безбоязно, а з яких краще не варто. У будь-якому випадку, штрафів за парковку тоді не виписували. Потрібно було швидко, поки не закінчилася зміна, відшукати, хто зняв твій номерний знак, і «спокутувати» його, адже після того, як той потрапить в відділення, отримати його назад було куди складніше.

«Покладися на мене, я місцевий, – сказав я, – під’їжджай до поліцейських і зупинись прямо біля них». Вийшовши з машини, я пояснив міліціонерам ситуацію – що нам потрібно б зупинитися всього на пару хвилин, щоб закупити хліба на дитячий табір. Не відриваючись від справи (вони продовжували відкручувати номера у інших машин), старший зробив схвальний жест рукою, і ми пішли в пекарню. Місіонер був в шоці: «Як? Полісмени дозволили тобі порушити закон?» «Нічого подібного, – відповів я, – вони тут і є закон! Мета правил дорожнього руху – забезпечення порядок і безпеку, і на поліцейського покладено обов’язок стежити за цим. Я підійшов, виявив повагу, показав, що розумію, хто тут головний, і розраховую на їхню поблажливість. І вони, оцінюючи ситуацію, проявили ввірену їм владу – взяли відповідальність на себе. Ми могли б тепер навіть не закривати машину – вона під надійним наглядом. От якби вони сказали ні, а ми все одно б там припаркувалися, у нас були б дуже серйозні проблеми!»

Ну а якщо закон все-таки порушений, скоєно злочин, які дії слід зробити, щоб здійснилося правосуддя? Більшість сучасних законів направлено на покарання злочинця державою. Зокрема – через тюремне ув’язнення різної тривалості. Але яким чином це відновлює справедливість по відношенню до потерпілого?

У Законі Мойсеєвім ви подібних постанов не знайдете. Зате там, як і в багатьох інших культурах, є чітке розмежування між нанесенням каліцтв і заподіянням шкоди. У першому випадку діє «закон відплати», lex tallionis, коли злочинцеві за рішенням суддів наноситься така ж шкода, що і потерпілому – «око за око, зуб за зуб».

Більше матеріалів Сергія Головіна:

У другому випадку від злочинця потрібне відшкодування збитків потерпілому, причому не тільки матеріального, а й морального: «Коли злодій буде спійманий під час підкопу і буде побитий, — так що, помре, то той, хто побив, не є вбивцею; якщо ж над ним зійде сонце, то він винний, — нехай помре. Якщо ж злодій нічого не має, нехай буде проданий за вкрадене. Якщо ж буде зловлений, а вкрадене виявлять у його руці живим, — від осла до вівці, — то віддасть подвійно. Якщо хтось випасе своє поле чи виноградник і пустить свою худобу для випасу на чуже поле, то нехай віддасть зі свого поля і зі свого врожаю. Якщо ж усе поле випасе, то нехай віддасть найкраще зі свого поля або найкраще зі свого виноградника» (Вихід 22: 1-4). Саме на цю норму закону посилається, до речі, цар Давид, вислухавши притчу пророка Натана: «За те, що вчинив таку справу, і за те, що не пощадив, він усемеро поверне за овечку!» (2 Царів 12: 6).

Купити книгу "Основи кроскультурного благовістя"

Нездатність зрозуміло доносити свої думки – характерна проблема, притаманна не тільки проповідникам, але і бізнес-партнерам, дружинам, батькам і дітям, начальникам і підлеглим. Небезпека ця розростається до катастрофічних розмірів, коли нам доводиться мати справу з представниками іншої культури. Якщо ми не помічаємо цих проблем, ми лише посилюємо їх. Але, хоча уникнути труднощів при кросскультурній взаємодії неможливо, ми можемо бути завбачливо готові до них, щоб своєчасно і належним чином реагуючи, звести до мінімуму потенційний згубний ефект. Мета цієї книги – наскільки можливо заповнити прогалини між такими дисциплінами як “Богослов’я місії”, “Культурна антропологія” і “Теорія комунікації”; допомогти місіонерам з максимальною віддачею працювати для поширення Божого Царства. Книга розрахована на духовно зрілих читачів, готових сприймати світ очима Христа.

Купити книгу

Попередня стаття

За 10 років в Канаді може закритися 9 000 церков

Наступна стаття

З 2010 року кількість евтаназії в Бельгії зросла на 247%

Немає коментарів

Напишіть коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *