Впаду на коліна, звернуся до Бога – Мирослава Милян

0
Поширень
Pinterest Google+

Впаду на коліна, звернуся до Бога,
Закралася в душу печаль і тривога:
О вислухай, Боже, молитву сердечну,
До Тебе горнуся, з Тобою безпечно.
На Тебе надіюсь щодня, щохвилини,
Бо Ти мене любиш, як Батько дитину,
Як ненька, мій Боже, про мене Ти дбаєш
І силу з небесних джерел посилаєш.
Ти – Розум Могутній і все розумієш,
В вітрах благодаті тривогу розвієш,
Барвисту веселку напнеш наді мною,
Зіллєш в мою душу блаженство спокою.
Як часто в молитві до Тебе приходжу
Й Твою незрівнянну підтримку знаходжу!
За віру й надію Тебе прославляю,
Бо в Тобі спасіння навіки я маю.
Прийми мою вдячність і щире моління
За ласку, за радість, за благословіння!
Ще, може, не раз закрадеться тривога –
Я знову в молитві полину до Бога,
У посмішці сонця Його я відчую –
З Ним лугом зеленим до неба мандрую.

Більше поезії Мирослави Милян:

Мирослава Милян

Попередня стаття

Як жаль Господь, що дні спокути - Сергій Рачинець

Наступна стаття

Христос - Олексій Толстой

Немає коментарів

Напишіть коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *