Актуальне

Воскресіння, що дає надію

Учні були у відчаї. Той, Хто ходив з ними по дорогах Палестини, Хто був добрим і могутнім, Хто словом міг утихомирювати бурю, зцілювати від хвороб, повертати до життя мертвих, Хто обіцяв привести їх до Царства Божого, Той тепер лежить мертвим. Він помер.

Ніхто не допоміг Йому. Невже Він не Той, за Кого вони Його прийняли? Невже Він обманувся Сам і ввів в оману їх, Своїх послідовників?.. Може, так і сталося б, якби не ця дивна несподіванка.

По закінченні суботи, наступного дня вранці, жінки спішили до гробу, щоб намастити тіло пахощами. Гріб виявився відкритим, а тіла там не було. «А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було, прийшла Марія Магдалина до гробу, та й бачить, що камінь від гробу відвалений. Тож біжить вона та й прибуває до Симона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: Взяли Господа з гробу, і ми не знаємо, де поклали Його! Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гробу пішли. Вони ж бігли обидва укупі, але другий той учень попереду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув. І, нахилившися, бачить – лежить плащаниця… Але він не ввійшов. Прибуває і Симон Петро, що слідком за ним біг, і входить до гробу, і плащаницю оглядає, що лежала, і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащаницею, але осторонь, згорнена, в іншому місці… Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, і ввірував» (Iван.20:1-9).

Повідомлення Марії Магдалини підбадьорило апостолів. Петро і Іван побігли до гробу з відновленою надією. Про що вони думали там, у пустому гробі? Чи приходила їм думка про воскресіння Ісуса? Безумовно. Вони допускали, що Він воскрес. Якщо тіла немає, то до Нього повернулося життя. Вони знають такі воскресіння. Їх здійснював Христос. Дочка Яіра, син вдови з Наїна, Лазар – брат Марії і Марти, всі вони воскресли до земного життя. Правда, їхнє життя потім закінчилося. Їх воскреслі тіла залишалися такими, як були раніше. Але Христос колись говорив їм про воскресіння до життя вічного.

Яким у такому випадку повинно бути Його тіло? Може у Нього такий вигляд, який колись вони бачили на горі Переображення? Це було б чудово! Апостоли перебували в здогадуванні недовго. «Того ж дня дня першого в тижні, коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, бо боялись юдеїв, з’явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: Мир вам! І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока. А учні зраділи, побачивши Господа» (Iван.20:19-21).

Як тоді, так і під час наступних зустрічей з Ісусом, учні переконалися, що, хоч сліди від цвяхів і списа збереглися на тілі Христа, та це вже було інше тіло, не підвладне фізичним законам. Тепер Ісус міг пройти крізь зачинені двері, міг з’явитись нізвідки, а потім зникнути. Христос, незбагненним для нас способом, одержав іншу тілесність – духовну. Ця сходинка буття чекає на всіх нас.

Апостол Павло стверджує, що факт воскресіння Христа є прикладом воскресіння померлих – усіх людей. «Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, як же дехто між вами говорять, що немає воскресення мертвих?» (1Кор.15:12). Далі Павло дає чудовий логічний вираз: «Як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес!» (1Кор.15:13). Цей хід – від наслідку до причини, показує, що воскресіння Христа і воскресіння померлих перебувають у нерозривному зв’язку. Христос воскрес і тому буде обов’язково загальне воскресіння. Це буде цілковита перемога Добра, кінцеве торжество Божої правди. Це буде тоді, коли Христос вдруге прийде на землю і забере нас, щоб ми були навіки з Ним.

Більше про воскресіння померлих:

Воскресіння Христа освітлює своїм промінням не тільки майбуття. Воно означає, що і тепер Христос присутній серед вірних Йому людей. Ця присутність доступна кожному, хто з відкритою душею йде назустріч Йому. Його можна любити, з Ним можна розмовляти, як з Другом. У Ньому можна знаходити мир, надію, прощення. Коли нас полонить страх, сумнів, коли ми переживаємо біль серця і занепад духа, тоді Христос може прийти нам на допомогу. Він сказав: «І ось Я з вами по всі дні до кінця віку!»

Євген Сиско 

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник та головний редактор "Слово про Слово", видання з християнським корінням. Служить пастором. Його особисте життя відзначається відданістю родині: він є люблячим чоловіком і батьком трьох дочок, що додає йому натхнення у професійній сфері.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button